Розділ «Шарль Бодлер СОНЕТИ»

Подобаються їм великих сфінксів пози,

І, незважаючи на ласки чи погрози,

Вони велично сплять в сумній самотині.

Із шерсті їхньої йдуть іскри, наче з криці;

Як сяють золота крупинки світляні,

Так їхні мерехтять божественні зіниці.

Під тисом, як чужі богове,

У прихистку сидять собі,

Втупивши в далі голубі

Червоне око, мудрі сови.

Вони міркують. Доки тінь

Меланхолійної години

На них під вечір не нахлине,

Не зрушаться з хитких сидінь.

Мислителя вчить їхня поза

Боятись руху, бути поза

Безладним шумом суєти.

Хто п'яний від несупокою,

Повинен кару понести,

Бо прагнув тінь піймать рукою!