Розділ «Шарль Бодлер СОНЕТИ»

Як старці бавляться й повії,

І як кохаються вони.

Оголений скелет в короні із картону,

Мов карнавальний цар, що кпить собі із трону,

На кінськім кістяку сидить, як верхівець

Без шпор, без батога, та кінь той, жеребець

З Апокаліпсиса, від піни аж біліє,

Так, наче слабістю падучою боліє.

І мчать вони, летять крізь простір навмання,

І гине все живе під копитом коня,

На людські юрмища, де йде невтомна свара,

Свій меч палаючий обрушує почвара,

І їде, наче князь, по власному дворі,

Та обдивляється холодні цвинтарі,

Де в світлі темних сонць, в міцних обіймах згоди

Лежать порубані усіх часів народи.

В масній землі, де сплять жирнющі слимаки,

Я хочу вирити глибоку прірву — яму,

Де міг би простягти свої старі кістки,

Де міг би спати я, навік згубивши тяму.