Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Чи може полюбить тебе поет,

Як ти його клейноди погасила,

Йому, хто відає безстрашний лет,

Ширяти в небесах заборонила?

Хіба не ти прогнала з джерела

Наяд під інші радісні зірниці,

Дріадам житла в лісі не дала,

Зіпхнула Артеміду з колісниці,

Від мене мрію вирвала мою

В зеленім тамариндовім гаю?!

Роберт Фрост

Він — спис, що впав; метнули, а потому

Не підняли його; роса на нім,

А він лежить, заіржавілий грім.

Якщо ж ми не побачимо ні в чому

Того, що може рівня буть йому, —

Це через те, що ми короткозорі,

Прикуті до землі, землею хворі,

І що ракети наші не пітьму,

А трави рвуть, нам відривають крила,