Максим усміхнувся:
— Ганна перемогла формально, Арсен переміг у рамках поставленого собі завдання. Анатолій, на жаль, програв двічі… Та ще й у такому простому й природному жанрі, як мордобій…
Зависла пауза. Арсен боявся дивитися на Толіка.
— Проте, — тихо почав Максим, — я щасливий повідомити вам, що всі троє учасників переходять у наступний тур. Усі троє винятково цікаві для проекту — кожен по-своєму. Марафон триває, і попереду чекають нові цікаві випробування. На сьогодні всі вільні, крім Арсена: я попрошу нашу медчастину якось тобі допомогти.
* * *Його синці замазали жирним кремом без кольору й запаху. Шкіра під кремом легенько пощипувала. На очі поклали подушечки, наповнені холодним гелем.
— Персонаж обов’язково має бути кращий за прототип, тобто за ґеймера, — Максим сів у крісло навпроти. — Розумніший. Сильніший. Красивіший. Пам’ятаєш нашу розмову тримісячної давнини?
— Про що?
— Про маминого синка, що влізе в шкуру персонажа й піде розмахувати бойовим молотом. Як думаєш, купиться мамин синок?
— Купиться, — подумавши, сказав Арсен. — І, сповнений відваги, піде потім по життю з високо піднятою головою. І в найближчому підворітті його покалічать або вб’ють — бо він поводитиметься зухвало, такий супермен, Карлсон без мотора…
Він лежав на кушетці. Було ще рано, приблизно четверта година дня. За вікном, на охоронній території, працював мотор.
— У наших інтересах, — вкрадливо проказав Максим, — щоб любі користувачі жили довго й щасливо. Вони потрібні нам цілі й неушкоджені. Ігровий принцип, який ви сьогодні випробовували, основного проекту стосується лише побічно.
— Максиме, — сказав Арсен, прислухаючись до своїх відчуттів (набряки начебто спадали). — Минулого разу ви підклали в гру, навіть не знаю як, тупу рекламу продуктів. Цього разу — стимулятор агресії, так?
— Ні. Всього-на-всього розмітку вартостей. Шкалу.
— Не зрозумів.
— Система сигналів, досить проста. Вона переводить сприйняття у двійковий код «лузер-віннер». Зрозуміло, розмітка діє, якщо свідомість готова її сприйняти. А ваша свідомість готова: ти лідер, Толік лідер, Аня за своєю природою сірий кардинал… Проте в Толіка сприйняття обтяжене ще й тюремним, або армійським, стереотипом зграї приматів. Ти дуже точно підібрав вплив.
— Інтуїтивно.
— У нашій справі інтуїція незамінна. Пишайся: тебе побили за те, що ти виграв.
— Як це… це технічно можливо?
— Побити тебе?
— Ні! Що за система сигналів?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Цифровий, або Brevis est» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ другий Відчуй себе оселедцем“ на сторінці 19. Приємного читання.