Розділ «Борис Штерн РЕЙС ТЮТЮНОВОГО КОНТРАБАНДИСТА»

Нарешті Бел Амор видрав хронометр з панелі і потяг його в пустий відсік. До кінця огляду залишалося дві хвилини, коли він поставив хронометр на підлогу так, щоб циферблат можна було побачити з коридора. Потім він вибіг у коридор і звідти глянув на хронометр.

До кінця огляду, як і раніше, залишалося дві хвилини. Секундна стрілка перестала рухатися. Бел Амор придивився. Ні, секундна стрілка все ж рухалася, але вже із швидкістю хвилинної.

— Підійдіть-но до мене, — покликав Бел Амор. — Як ви поясните це явище?

Дулязмаком підійшов, подивився і на очах знітився, низько опустивши щупальця.

— Дуже добре, — схвалив його поведінку Бел Амор. — Огляд за законом має тривати ще дві хвилини, але в цьому відсіці вони чомусь розтягнулись на дві години. Так? Що ж, почекаємо, — і повернувся до Стабілізатора:

— Я викличу буксир, а ти приглянь за ним…

— Не хвилюйтесь, — пробурчав Дулязмаком. — Я ж опору не чиню. Після конфіскації всього барахла я можу бути вільним?

— Авжеж. Закон є закон. Шкода, що ви не пробуєте скрутити мені шию і втекти. Я б із задоволенням подивився, як ви сидите за ґратами.

— На це ви мене не спровокуєте.

Бел Амор уявив цього галактмена на фоні ґрат. Потішна виходила картина… Він вийшов із зорельота у свіжий космос і став розглядати південний рукав Галактики. Слід повідомити в Управління охорони середовища, щоб прислали буксир і відвели зореліт у найближчий порт. А ще слід… Бел Амор озирнувся… Перш за все слід перекурити. Він витяг сигару, яку непомітно поцупив із каюти Дулязмаком і крадькома засмалив. Дідько з нею, з забороною! Це шмаркачам не можна, а йому заради такого випадку…

Голова замакітрилась… Ні, і йому не можна. Повернутися, чи що, і роз’яснити каракатиці, що “морально”, а що “аморально”? Проте безглуздо читати мораль цьому солідному і закінченому галактмену.

— Командоре! Тютюн! — долинув тріумфуючий голос Стабілізатора.

Бел Амор повернувся до зорельота. Відсік номер дев’ять уже не був порожнім, він був по вінця забитий картонними коробками з цигарками. Який контрабандист, що поважає себе, пуститься в далекий рейс з порожнім відсіком?!

— Як ви здогадалися?! — дивувався Стабілізатор.

— Вся справа в тому, що перед тим, як увійти до зорельота, я почистив штани, — всміхнувся Бел Амор.

— Ну й що з того?

— А коли я увійшов до порожнього відсіку, ти сказав: “Командоре, ви знову забруднили штани”.

— Ну й що з цього?

— Ну не міг же я знову, вдруге на день влізти в якусь калюжу! Калюж немає, бо дощу не було… Ти побачив на штанях бруд, якого вже не було. Ти побачив мої штани такими, якими вони були дві години тому. Ось я і припустив, що час у відсіці розтягнуто. Тютюн там є, але його ще не видно. Ще! Але він повинен з’явитися відразу ж по закінченні огляду.

— Ось бачите! — шанобливо промовив Стабілізатор. — Що то акуратність! Якби не почистили штани, дулю з маком спіймали б.