Розділ «Борис Штерн РЕЙС ТЮТЮНОВОГО КОНТРАБАНДИСТА»

Чого тільки не возять ці галактичні джентльмени-галактмени? Окрім рушниць і гаубиць, тут були валянки, сковородки, автомобілі, гральні карти, синхрофазотрон, губна помада та всяка інша галактична галантерея. Але це ще нічого: у шостому відсіці перевозилось щось слизьке з такою назвою, що язика можна загубити, а у сьомому — щось липке і безформне під назвою “дрова”.

— Дрова для чого?

— Для опалення житла.

“Слушно. Можна було б не питати”, — подумав Бел Амор.

Відсік номер дев’ять виявився пустим.

— Що означає “пустий”?

— Пустий означає “порожній”.

— Відсік номер дев’ять пустий!

— Ти зайшов до нього?

— З порога бачу.

Час минав, а тютюном і не пахло. Відсік номер п’ятнадцять Дулязмаком навідріз відмовився відчиняти — там розміщався вонюрний паскунчик. Він, слава богу, був приспаний. Його везли в Національний звіринець на парування.

— Так, відчиняти небезпечно, — підтвердив Стабілізатор.

Тоді вирішили хитрим чином відліпити гербову пломбу з замкової шпаринки і нюхнути. Відліпили, нюхнули, переконалися і знову запечатали.

І все ж Бел Амор не впадав у розпач. Він знав, що справжні контрабандисти повсякчас оновлюють арсенал своїх фокусів і не відстають від новітніх наукових досягнень. Ще донедавна вони ховали контрабанду в гравітаційних пастках, і доводилося чимало попотіти, щоб виявити в просторі навколо зорельота приховані гравіцентри. Та це в минулому. Гірше, коли контрабандисти йдуть попереду наукових досягнень. Тут уже не знаєш, як шукати. Насильницькі методи типу “виламати” чи “розкурочити” не проходять. Треба шукати малопомітні химерності, наприклад, в поведінці самого контрабандиста. Але як відшукати химерності в поведінці каракатиці з Кальмар-сузір’я, якщо навіть не знаєш точно, скільки в нього ніг? Тоді треба шукати химерності в товарі… А якщо товар ні на що не схожий? Навіть Стабілізатор з його універсальною пам’яттю не знає, що таке “дрова” і з чим їх їдять. Взяти, наприклад, ці валянки… Кому, навіщо і куди Дулязмаком їх переганяє? їдять їх чи носять? Чи прикрашають ними житла?

Через сорок хвилин закінчаться виділені на огляд дві години, і Дулязмаком з глибоким усвідомленням свого права витурить їх із зорельота.

Відсік номер двадцять. Останній. Труби. Овальні. Іржаві. Сім дюймів на десять. Наповнені тютюном? Дзуськи! Дивно це чи не дивно, що Дулязмаком перевозить іржаві труби? Хто знає…

— А може, оглянете нейтронний казан? — доброзичливо запропонував Дулязмаком, коли Стабілізатор, не знайшовши нічого, вийшов з останнього відсіка.

— Замовкніть! — підвищив голос Бел Амор.

А ось це вже даремно — нервувати не слід.

Бел Амор став читати декларацію спочатку. Спокійно. Почни спочатку. Каюта. Хронометр у поштовій рамі. Різьблений візерунок на рамі зображає сутичку кальмара з кашалотом. Залишилось півгодини. Два крісла. Стіл. На столі сигара. Дулязмаком демонстративно виймає з шухляди письмового столу келих і пляшку коньяку “Біла дірка”. На етикетці віночок із п’яти зірок. Наливає. Випиває. Ховає пляшку в стіл. Далі — коридор. Двадцять вантажних відсіків. В коридорі стоїть Стабілізатор і чекає подальших розпоряджень. За вантажними відсіками — нейтронний казан. Нічого незвичайного. Зореліт як зореліт. Звичайний вантажник.