Розділ «частина четверта ХАЗЯЙКА ДЖЕРЕЛА»

— Що ж, — сказала я скрушно, — воля твоя. Що ти збираєшся робити?

— Жити, — просто вiдповiла Дейдра. — Окрiм кохання, на свiтi є ще багато цiкавих речей. Наприклад, математика... — Вона кволо всмiхнулася. — Знаєш, до шiстнадцяти рокiв я взагалi не цiкавилася хлопцями, а цiлiсiнькi днi вивчала трактати з алгебри, геометрiї й астрономiї. Ми з Колiном були обоє рябоє, тiльки йому бiльше подобалася алхiмiя. Якби ти з’явилася ранiше зi своїми книжками з вищої математики, я б, мабуть, не кинулася в тi дурнi гульки. А згодом, може, й не покохала б Артура... i, може, це було б на краще... — Дейдра замовкла i спрямувала свiй погляд на книжковi полицi, заставленi здебiльшого художньою лiтературою.

— I як тепер з Артуром? — запитала я.

— Нiяк. Я вже казала, що не намагатимусь утримати його. Мабуть, сама звернуся до архiєпископа з клопотанням про розлучення.

— Звинуватиш його в подружнiй зрадi?

— Нi. Просто зажадаю анулювати наш шлюб на тiй пiдставi, що де-факто вiн ще не вiдбувся.

Я недовiрливо глипнула на неї:

— Невеже?!

— Авжеж. Вiд дня вiнчання ми жодного разу не спали разом. Щовечора Артур знаходив який-небудь привiд, щоб не лягати зi мною в лiжко. Отакий вiн переконаний однолюб. — Дейдра помовчала, явно вагаючись, а потiм додала: — Боюся, Дана не була така принципова у своїх стосунках з Брендоном.

Я похитала головою:

— Нi, не була...

За нами хтось делiкатно прокашлявся, привертаючи нашу увагу.

Я озирнулася й побачила в дверях бiблiотеки незнайомого чоловiка, одягненого в елегантний сiрий костюм iз краваткою на золотiй шпильцi. Вiн був середнього зросту, худорлявий, русявий. Його негарне, але привабливе веснянкувате обличчя менi когось нагадувало... Так, звiсно ж, Бронвен — у її подобi незрiлої дiвчинки-пiдлiтка.

Поруч зi мною зойкнула Дейдра:

— Колiне! Ти?..

Гiсть усмiхнувся — i усмiшка зробила його лице майже красивим.

— Менi можна ввiйти?

— Так... звичайно... — схвильовано мовила Дейдра, вставши з крiсла. — Проходь. Я... я така рада тебе бачити, Колiне.

— Взаємно, сестричко.

Енергiйної, трохи незграбною ходою вiн наблизився до нас, поцiлував Дейдру в щоку, а мене привiтав чемним кивком.