Розділ «частина четверта ХАЗЯЙКА ДЖЕРЕЛА»

— Ось так! Нарештi виграла. Привiт, Брендо. Вибач, що зразу не привiталася.

— Ти хочеш сказати, — недовiрливо мовила я, — що грала з комп’ютером у шахи?

— I виграла! Вперше на такому високому рiвнi.

— А як ти робила ходи?

— Так само, як iншi. Подумки брала фiгуру й переставляла її. За допомогою телепатичної мишi. Пенелопа казала, що до пробудження Дару я не зможу нею користатися — але, як бачиш, змогла.

— Нi, стривай! — сказала я i вивела на екран звiт про поточну конфiгурацiї системи. — Не все так просто. Зараз драйвер мишi не завантажений. Хiба не бачиш, що на екранi нема її курсору?

— А навiщо вiн менi? Я й без нього обходжуся.

— Ну гаразд. Давай розберемося. — Я запустила програму гри в шахи. — У тебе бiлi, в комп’ютера чорнi. Грай i не звертай на мене уваги.

Дейдра зробила перший хiд, комп’ютер блискавично вiдповiв. Почав розiгруватися стандартний дебют.

Протягом цiлої хвилини я контролювала стан мишi. Вона була „мертва” — Дейдринi думки нiскiлечки не впливали на неї.

Потiм, припустивши, що в процесi гри Дейдра мимоволi натискає своїми думками вiдповiднi клавiшi, я перевiрила клавiатуру. Цiлковита мовчанка...

— Ну що, переконалася? — запитала Дейдра.

— Будь ласка, продовжуй.

Дейдра мугикнула й пожертвувала якiстю в обмiн на вигiдне положення свого ферзя. Вона ввiйшла в азарт.

А я викликала Образ Джерела й обережно спробувала визначити, яким чином її розум впливає на операцiйну систему. Виявилося, що через ядро, оминаючи зовнiшнi канали вводу-виводу та драйвери пристроїв. Вона безпосередньо керувала роботою процесора!

Вражена своїм вiдкриттям, я бебехнулася в найближче крiсло. Дейдра вiдвела погляд вiд екрана й занепокоєно глянула на мене:

— Що з тобою, Брендо? Тобi зле?

— Нi. Просто... розгублена.

— Невже через те, що я роблю?

— Через те, як ти це робиш, — уточнила я. — Ти навiть не уявляєш, що це означає.