Розділ «частина третя ЖЕРТВИ ДЖЕРЕЛА»

— Можливо. Але я так звикла до наших сварок, що тепер почуваюся нi в сих нi в тих.

(Як вам це? Нi, жiнки — це щось незбагненне...)

— Мiж iншим, — сказав я. — Ти пам’ятаєш мого брата Брендона?

— Такий невисокий, бiлявий, вродливий? Дейдра казала, що з тобою прибув твiй менший брат. Це вiн?

— Так. I зараз теж нудьгує. Може, понудьгуєте разом? — З цими словами я сунув у руки розгубленому Брендоновi дзеркальце. — Удвох воно й веселiше.

Не даючи їм часу опам’ятатися, я встав з лави й подався до кормової частини корабля, де розташовувалися нашi каюти. На пiвдорозi до мене долинув братiв голос:

— Доброго ранку, мiледi... Е-е, а можна я називатиму вас на iм’я?

Що вiдповiла Дана, я вже не розчув. Та навряд чи вона стала заперечувати.

*

У просторiй каютi, яку займали нашi дiвчата, я застав лише Бренду. Одягнена в рожеву пiжаму, сестра сидiла на широкому лiжку, пiдiбгавши пiд себе ноги, й возилася зi своїм ноутбуком.

— Привiт, Артуре, — сказала вона, не перестаючи натискати клавiшi. — Як спалося?

— Нормально, — вiдповiв я. — Тiльки трохи змерз уночi... — Тут я замовк, бо в каютi було жарко. Пiд iлюмiнатором стояв електричний камiн, пiдключений до невеликого генератора, що черпав енергiю вiд Формотворчих. — От чорт! Як це ми з Брендоном не додумалися?..

Бренда вiдклала вбiк комп’ютер, випростала ноги й розсмiялася:

— Чоловiки! При всiй вашiй винахiдливостi, ви страшенно непрактичний народ. I ледачий до того ж. Замiсть роздобути нагрiвач i деталi для генератора, ви через свою лiнь мерзли всю нiч.

Вiдчувши, що починаю впрiвати, я зняв камзол, берет i розстебнув два верхнi гудзики сорочки.

— Це я винен. Брендон надто захоплений думками про Дану, щоб звертати увагу на такi дрiбницi, як холод.

— Ага, — сказала Бренда. — Ти вже розкусив його! I що думаєш?

— У Брендона гарний смак. Дана чарiвна дiвчина. — Я пiдiйшов до стола й переглянув зробленi Пенелопою ескiзи герба нашого майбутнього Дому. Здебiльшого це були дракончики в рiзноманiтних позах, але серед них я побачив дещо новеньке. — Чудовий задум! Червоний дракон з бiлим єдинорогом. Те, що треба.

— Це моя iдея, — сказала Бренда. — Менi спало на думку, що раз ти одружуєшся з Дейдрою, то було б логiчно об’єднати вашi фамiльнi герби в один. Таким чином, i дракони будуть ситi, i єдинороги цiлi.

— Не думаю, що це сподобалося Пенелопi, — зауважив я.