Розділ «частина друга АДЕПТ ДЖЕРЕЛА»

— Але не так, як Джерело. Вони мають щось на зразок колективної свiдомостi i здатнi мислити лише загальними категорiями. Але для них „я” — порожнiй звук, вони позбавленi особистостi.

— А Джерело її має?

— Здається, так. Я не встиг уловити, про що воно думало; але то були думки повноцiнної особистостi.

Дiд подивився менi просто в очi. Я витримав лише кiлька секунд, потiм потупився.

— Ти боїшся, що знайшов Бога?

— Так, — зiзнався я, — боюся. Якщо взяти за визначення, що Бог є вищий розум, який стоїть на початку всього сущого, то Джерело при такому тлумаченнi є Богом. Це викликає в мене змiшанi почуття.

— Я розумiю тебе, — кивнув Янус. — Але думаю, що ти поспiшаєш з висновками.

— Хотiлося б сподiватися. Навряд чи менi буде до снаги роль особливо наближеного до Престолу Господнього. Для мене це завелика вiдповiдальнiсть.

— I тому ти збираєшся перекласти її частину на тендiтнi Пенелопинi плечi?

Я нiтрохи не здивувався дiдовiй проникливостi. Лише спитав:

— Як ви здогадалися?

— Це було просто. З твоєї розповiдi я зрозумiв, що є (чи ти думаєш, що є) якийсь глибинний сенс у тому, що охоронцем Сили Джерела має бути жiнка. Цiлком природно, що ти вибрав Пенелопу. Взагалi, батьки схильнi бачити у своїх дiтях тiльки гарне.

Я проковтнув цей натяк i не подавився. Будь-хто iнший на дiдовiм мiсцi отримав би вiд мене рiзку пораду не пхати свого носа до чужого проса — та тiльки не Янус. Я беззастережно визнавав за ним право робити критичнi зауваження навiть на адресу моєї дочки.

— Ви не вважаєте її гiдною? — обережно запитав я.

— Чом же. У тебе чудова дочка, Артуре, можеш пишатися нею. Проте вона має один серйозний недолiк, властивий, до речi, й тобi. Як i всi творчi натури, Пенелопа неврiвноважена й надто емоцiйна. Це, на мiй погляд, завадить їй стати гарною Хазяйкою Джерела. На твоєму мiсцi я вiддав би перевагу Брендi. Вона надзвичайно розумна, серйозна й розважлива дiвчина з сильно розвиненим почуттям вiдповiдальностi за свої вчинки, а здоровий глузд у нiй переважає над емоцiями. Щоправда, часом вона забагато говорить, але завжди робить свою справу. Думаю, Бренда буде тобi гарною помiчницею.

— Менi вона теж подобається, — сказав я. — Ви пропонуєте взяти її з собою?

— Рекомендую.

— А як тодi бути з Брендоном? Вони ж не можуть одне без одного.

— Вiзьми i його. В нашiй останнiй розмовi Брендон ясно дав менi зрозумiти, що хотiв би податися з тобою в Серединнi свiти.

— Вiн усувається вiд боротьби за престол?