Розділ «частина друга АДЕПТ ДЖЕРЕЛА»

— Має, — заперечив я. — Вiн завжди ненавидiв мене. I жадав моєї смертi.

— Але ж не материної, — зауважила Пенелопа.

— Вiн мiг не знати, що вона тут.

— Дурницi! — повторила Юнона. — Iстота з Порядку прийшла не для зведення особистих рахункiв, а щоб перепинити тобi шлях до престолу.

— А ти впевнена, що Александр не зазiхає на престол?

— Дурницi! — наполягала мама. — Нiхто не визнає його претензiй, i вiн це розумiє. Вiн зрiкся Мiтри i прийняв християнство.

— Вiн завжди може покаятися... Мiж iншим, я теж християнин. Двадцять рокiв тому мене охрестили, i, до твого вiдома, зречення не входить у мої плани. Я почуваю сентиментальну прихильнiсть до релiгiї, яку сповiдував останнi два десятилiття, хоча нiколи не був особливо побожним.

— Але ти не зрiкався Мiтри...

— Стривайте! — озвалася Бренда. — Артур має рацiю... в певному сенсi. Мама так захопилася, захищаючи Александра, що геть забула про Гаральда.

Пенелопа i Брендон перезирнулися i дружно кивнули. А Юнона пiдiбгала губи.

— Хто такий Гаральд? — запитав я.

— Александрiв син, — пояснила Бренда. — Напiвкровка. Народився ще до твого зникнення, але довгий час нiхто не знав про його iснування.

— Отакої! — сказав я. — Оце сюрприз! Чому ви досi мовчали?

Бренда знизала плечима:

— Якось не випадало. Та й не думали, що тебе дуже потiшить звiстка про нового родича по цiй лiнiї.

— Ще б пак! — зiтхнув я.

Брендон видобув з кишенi штанiв пом’яту пачку сигарет, сам закурив i мене пригостив. Якийсь час я мовчки палив, звикаючи до думки, що у грi, яку ми звемо життям, з’явилася нова фiгура — син мого старшого брата Александра.

— Гарненькi справи! — нарештi промовив я. — I так негаразд у королiвствi Данському, а тут ще й Гаральд, як кролик iз капелюха... Сподiваюся, вiн хоч байстрюк?

— На жаль, нi, — похитала головою Бренда. — Александр був одружений з його матiр’ю. I за всiєю формою зареєстрував свiй шлюб у Домi Теллуса. Тож за Угодою про взаємне визнання культiв, Гаральд — Александрiв законний син i повноправний принц Свiтла.

— Що далi, то гiрше, — констатував я. — Гаральд живе разом з Александром?