Розділ 3 Кер-Маґні

— Це все?

— Ні, пане. Навесні наступного року вони помандрували на захід — і знову їх зупинило море, тепер уже західне.

— На якій відстані звідси?

— Дядько казав, що понад дві тисячі миль. А може, й менше — він не певен, бо довелося перебиратися через гори. Уздовж берега вони пройшли далеко на північ, потім повернули на схід, а потім зима погнала їх на південь.

— І ніяких інших країн, ніяких людських поселень не знайшли?

— Ні, пане.

— Отже, кордони ґрафства невизначені?

— Саме так. Згодом дядько ще кілька разів вирушав у мандри — і все без видимого успіху. Зрештою, він дійшов висновку, що Ланс-Оелі взагалі не має кордонів.

— Як це? — здивувався я.

— Ну… Словом, на його думку, ґрафство займає всю Грань.

„Інно, ти чула — всю Грань! Їхній світ зветься Грані, а Ланс-Оелі — одна Грань, причому вся цілком. Цікаво, що це означає?“

„А знаєш, я починаю здогадуватися, в чім тут річ“.

„Ну!“

„Стривай, хвильку…“

— Скажи-но, Шако, що воно означає „вся Грань“?

— Це… — хлопець завагався. — Дядько Ервін пояснював так: якщо, скажімо, іти прямо на схід сонця, а коли зустрінеться ріка, озеро чи море — пливти по них на човні, знову ж таки, прямо на схід, то, зрештою, повернешся туди, звідки вийшов, тільки не зі сходу, а з заходу.

„Ось так! Я вгадала“.

„Ланс-Оелі — ціла планета?!“

„Атож. Кожна Грань — планета, аналог Землі в іншому вимірі. Мені вже давно закралась підозра, що Грані не можуть бути одним світом, однією планетою. Надто вже багато усього тут коїться“.

„Мабуть, твоя правда…“ — погодився я і спитав у Шако: