Розділ 3 Кер-Маґні

— Через коридор. Але так буде ближче.

— Пусте. Ходімо через коридор.

Ми пішли.

„Інно! — покликав я подумки. — Ти чуєш мене?“

„Чую, любчику. Де ти?“

„Мандрую нашими палатами. А ти?“

„У гардеробній. Суальда показує мені сукні — це казка!“

„Такі гарні?“

„Не те слово. Аж очі розбігаються! Ніяк не можу вибрати щось одне“.

„Співчуваю“.

„Не глузуй, це справді важко. До речі, Суальда наполягає, щоб під сукню я надягла ще кілька спідниць. Вони, звісно, чудові, але я не розумію…“

„Так треба, сонечко. Роби, як каже Суальда, і вийде дуже красиво. Зверни увагу на крій суконь: нижче пояса вони тонкі, просторі, спадають складками, у більшості з них поділ нерівний, по боках підіймається майже до колін, а то й вище. Тож не турбуйся, спідниці буде видно, ще й як“.

Я виразно відчув Іннин подив.

„Звідки ти знаєш?! Невже я передаю „картинки“?“

„Ні, не передаєш. Та й не до „картинок“ мені зараз — я йду і не хочу спіткнутися. Просто я здогадався…“

„Хвилечку!“

Хвилечку я йшов мовчки.

„Владику!“

„Га?“

„Твоя правда. Я оце розпростерла на підлозі нижню частину однієї з суконь — вийшов овальний шматок тканини“.