Розділ «Частина четверта ДРУЗІ ТА ВОРОГИ»

„А втім, це вже не мій клопіт,“ — вирішив Стен. — „Тепер це Флавіанова морока. Нехай він сам розбирається і з її манерою вдягатися, і з її почуттями до Кейта, і з надто вже ніжною її дружбою з Алісою. Неборака…“

— Ти був у Мишковарі, — промовила Маріка, не питаючи, а стверджуючи; вона визначила це за „ниткою“, якою скористався брат. — Щось там знайшов?

Стен улаштувався на вільному стільці й почав розповідати про свої знахідки. Але сестра не дала йому закінчити.

— Де листи? — нетерпляче запитала вона, щойно він згадав про них.

Стен видобув складені аркуші, коротку записку поки лишив у себе, а „писмо подробнейшо“ передав Маріці.

— Читай і відразу перекладай, — сказав він. — Уголос.

— А я допоможу, — швиденько зголосилась Аліса і присіла на край ліжка поруч з Марікою.

Проте її поміч майже не знадобилася. Маріка впоралася з перекладом сама, хіба що в кількох місцях кузина трохи підправила її. Лист починався не з „любої“ і не з „коханої“, а лише з „дорогої“. При цьому сестра нітрохи не зніяковіла, і Стен дійшов висновку, що слово „dear“ вона переклала правильно.

Дорога Маріко!

Ми з Джейн ускочили в халепу, і сталося це винятково з моєї вини. Під час нашої вчорашньої розмови я утнув величезну дурницю, мені слід було розповісти тобі про все, а не лякати туманними натяками. Коли ми зустрінемось, я так і вчиню, та про вся випадок (не хочу думати про цей „всяк випадок“, але життя є життя) дослухайся моєї поради: негайно, якщо ти досі не зробила цього, забери Алісу та сера Генрі до свого світу, а норвікський портал зруйнуй. Забудь про наш світ, не потикайся туди, не став під загрозу себе, всіх своїх родичів, та й весь ваш світ загалом.

Ти правильно вчинила, вимкнувши свій портал у Мишковарі. На жаль, саме в цей час тут були ми з Джейн і тепер не можемо повернутися назад. Чому ми тут опинилися — це довга історія про мою дурість і необачність, при зустрічі я розповім її. Якщо ж ми не зустрінемося, задовольнись тим, що наразі тільки я один знаю шлях до твого світу. Віднайти його було моїм завданням, яке я виконав лише частково — сам про все довідався, але нікому нічого не сказав. Тож інші поки не в курсі, але я не наважуся передбачити події навіть на найближчий час. Ті люди, що про них я тобі казав (хто вони — також довго розповідати), справді дуже могутні й мають у своєму розпорядженні необмежені ресурси. Вони ладні вдатися до найжорсткіших заходів не лише стосовно тебе, твого батька й Аліси, а й щодо всіх твоїх родичів-Конорів. Тому повторюю, вимагаю, благаю, заклинаю: якщо ти ще не залишила наш світ, негайно це зроби! Якщо ти пішла сама, то повернись і забери Алісу з сером Генрі, бо їм також загрожує смертельна небезпека. Утім, я сподіваюся, що ви з батьком та Алісою вже перебуваєте в безпечному місці, і пишу лише для заспокоєння власного сумління. І ще для того, щоб переконати тебе в жодному разі не повертатися до нашого світу. А подробиці — при зустрічі.

Що ж до нас із Джейн, то ми не можемо залишатися в твоїх покоях. У нас мало їжі та питної води, а судячи з того, що ти вимкнула свій портал, нам годі розраховувати на твою появу найближчими днями. Цього листа й записку в кабінеті твого брата ми залишаємо про всяк випадок, а самі спробуємо вибратися з замку і потрапити до міста. Шукатимемо Конорів, щоб вони допомогли нам зв’язатися з тобою або зі Стеніславом. Гадаю, Конори мають бути серед вищих сановників князівства. Якщо твої родичі з материного боку мешкають неподалік, звернемося до них. А якщо ні, то спробуємо розшукати твого нареченого Флавіана — я маю припущення, що він також Конор. Ми трохи розмовляємо вашою мовою, тому вдаватимемо чужоземців, що подорожують Західним Краєм. Назвемося нашими справжніми іменами, щоб нас було легше знайти. Нам доведеться позичити в тебе і в твого брата одяг, деякі інші речі, трохи твоїх коштовностей та гроші зі схованки в ґардеробній. Обіцяємо компенсувати всі ваші збитки.

І ще одне. Ми вирішили йти підземним ходом, що починається за каміном у спальні Стеніслава. Повідомляю про це на той випадок, якщо ми не зможемо з нього вибратися.

Твій Кейт.

Маріка відклала останній аркуш і запитала в Стена:

— Що маєш іще?

— Записку для мене, — відповів він і передав її сестрі.

Маріка пробігла поглядом текст і сказала:

— Тут те ж саме, тільки стисліше. Нічого нового.

Аліса ствердно кивнула.