Розділ «Частина четверта ДРУЗІ ТА ВОРОГИ»

— Ми вже готуємося, — сказала Маріка. — Вчора ввечері я говорила про це з батьком, і він усе зрозумів. Він дуже не хоче розлучатися зі мною, та я переконала його, що так треба. Сподіваюсь, коли він дізнається, що нас супроводжуватиме дорослий досвідчений Конор, то взагалі перестане хвилюватися.

Стен запитливо глянув на Стоїчкова:

— То ти вже сказав їм?

— Так, — відповів той і зітхнув. — Але боюся, що Рада мою кандидатуру не схвалить. Я говорив про це з Міятовичем, і він прямо заявив, що я вже надто старий, щоб бути надійним захисником для двох чарівних дівчат. Крім того, Ендре вважає, що в такий непростий час Рада не може залишатися без свого Голови. Як гадаєш, кого він запропонував замість мене?

— Себе?

— Певна річ. І Рада, мабуть, підтримає його. Принаймні Флавіан цілком на боці Міятовича. Він би й сам хотів супроводжувати Маріку, проте чудово розуміє, що це неможливо. Король схожий на сторожового пса, ланцюг обов’язку міцно утримує його біля трону.

Флавіан лише мовчки розвів руками.

— А що ж до Конорового Заповіту, — продовжував Стоїчков, — то тут я згоден з тобою. З його оприлюдненням слід зачекати. От поговоримо з Кейтом, послухаємо, що він нам скаже, тоді й вирішимо… Але стривай. Ти говорив про два висновки. Який другий?

— Він очевидний. Сам ти, певно, і не вважаєш це висновком — а просто фактом, який виразно читається між рядками листа. Ми недооцінювали Кейта, коли думали, що він лише шпигун Послідовників. Якщо він спромігся відкрити портал, якщо йому було доручено відшукати шлях до нашого світу, то він сам є Послідовником. А отже, і його сестра… За умови, звісно, що чаклунський дар Послідовників спадковий, як у нас, а не набутий, як у друїдів.

Стоїчков згідно кивнув. Слідом за ним кивнули й Маріка з Флавіаном. І тільки для Аліси це стало несподіванкою.

— Як же так? — розгублено мовила вона й подивилася на Маріку. — Хіба це можливо? Ти ж давно мала помітити їхній дар.

Маріка збиралася відповісти, але її випередив Флавіан:

— Це так само, як з друїдами. Поки вони не вдаються до чарів, ми можемо розпізнати їх лише за характерною зовнішністю альбіносів. А друїди, в свою чергу, не здатні відрізнити Конорів від простих людей. За звичайних обставин, помітити можна лише споріднений дар. А в Заповіті ясно сказано, що магія Послідовників відрізняється від нашої навіть дужче, ніж наша — від друїдської.

— Можна не сумніватися, — додав Стоїчков, — що в Марічиній присутності Кейт і Джейн поводилися вкрай обережно, щоб не виказати свого справжнього єства.

— А проте, — зауважив Стен, звертаючись до Маріки, — Кейт мав якось стежити за тобою, коли ти проходила через портал. Тільки так він міг знайти шлях до нашого світу. Ти не помічала нічого бодай трохи підозрілого?

— Ні, — впевнено відповіла Маріка. — Я думала про це відтоді, коли стало відомо, що Кейт і Джейн потрапили до нашого світу. Намагалася пригадати, чи відбувалося щось незвичайне при моєму проходженні порталу. Нічого такого не було, це точно. А вчора ввечері, за порадою пана Стоїчкова, я ще раз оглянула старий портал Конора МакКоя. З ним усе гаразд, жодних ознак стороннього втручання не виявила. І в усій комірчині не знайшла ніяких магічних предметів.

— А Кейтові подарунки? — запитав Флавіан, не приховуючи ревнивих ноток у голосі. — Він же робив тобі подарунки?

— Робив, — без найменшого збентеження, навіть зухвало, підтвердила Маріка. — Багато чоловіків роблять мені подарунки. Тобі доведеться звикнути до цього — і не лише до цього… — Перехопивши застережливий братів погляд, вона трохи вгамувалася. — Ну, гаразд. Я оглянула всі Кейтові подарунки. Я оглянула взагалі все, що ношу на собі і з собою. Також оглянула все, що носить Аліса — адже останнім часом вона також користувалася порталами.

— І що?

— Нічого. Геть нічого. Якщо Кейт і підкинув мені якийсь амулет, щоб стежити за мною, то вже забрав його й підмінив на звичайну прикрасу.