Розділ «Частина четверта ДРУЗІ ТА ВОРОГИ»

— Або це зробила Джейн, — додала Аліса. — До нашої сварки ми з нею часто мінялися сережками, намистом, брошками і всім таким іншим.

— Можливо, так і було, — сказав Стоїчков. — Сподіваюся, за два дні ми й це з’ясуємо. А зараз… — Він зробив паузу, посунувся трохи вперед і пильно подивився на Маріку. — Зараз мене турбує інше. Якщо Кейт і Джейн справді Послідовники, то їх зникнення мало сильно збурити всю їхню братію. А між тим, ніякої явної реакції, крім листа від пані Волш, не спостерігається. Це дуже дивно. За тутешнім часом минуло майже три тижні, і якщо раніше ми могли заспокоювати себе тим, що Послідовники не надто переймаються через утечу своїх слуг, то тепер… Коротше, Маріко, я вважаю, що пора розкрити конверт.

— Але…

— Зажди, дівчинко моя. Прошу, не перебивай. Я розумію, що це особистий лист. Та зваж: це особистий лист Послідовників. Різниця є — і велика. Хоч би що було в тому листі, воно зачіпає й наші інтереси, бо стосується справ Послідовників, хай навіть їхніх особистих справ. Пані Волш припускає, що ти допомогла Кейтові з сестрою втекти. Це було не так — а проте виявилося, що в певному сенсі вона має рацію. Обоє потрапили до нашого світу без твоєї допомоги, але залишилися там за твого мимовільного сприяння. Тепер ми мусимо знати, чому їхня мати так упевнена, що вони перебувають у нашому світі, чому вона не сумнівається, що ти допомогла їм, чому, зрештою, вона вважає, що її діти не загинули, не були викрадені, а саме втекли. І від кого втекли. Я переконаний, що крім особистого, справді особистого, там говориться і про те, як Послідовники сприйняли їхнє зникнення. А це вже не особисте! Розумієш?

— Так, розумію…

— І, крім того, пані Волш просила не читати листа лише в тому разі, якщо ти не знаєш, де Кейт і Джейн. Хіба ні?

— Ну, якщо розуміти буквально…

— Тепер ти знаєш, де вони. І зможеш перепросити їх за те, що прочитала призначеного їм листа. Адже ж пані Волш не забороняла відкривати конверт, якщо вам відомо, де знаходяться її діти. Правильно?

Аліса криво посміхнулася і мовчки похитала головою. А Маріка несміливо мовила:

— Лишилося тільки два дні. Можна й зачекати.

— Не можна чекати, Маріко, зрозумій це. Не можна чекати жодного дня. Я зовсім не наполягаю, щоб ти прочитала нам усього листа цілком. Прочитай його сама — а потім розкажеш нам те, що визнаєш за потрібне. Чи нехай це зробить Аліса.

Відчувши, що Марічина рішучість похитнулася, Стен приєднався до вмовлянь Стоїчкова. Флавіан же нічого до ладу не говорив, але схвально кивав і час від часу притакував.

Першою поступилась Аліса. Залишившись на самоті, Маріка недовго опиралася і, врешті, з важким серцем погодилася прочитати листа. Проте поставила неодмінну умову: вона розповість тільки те, що, на її власну думку, важливо для Конорів, і ніхто не стане тиснути на неї, намагаючись з’ясувати додаткові подробиці. Умову було одностайно прийнято.

Маріка вийшла зі спальні й подалася до кабінету, де зберігався конверт. Флавіан нетерпляче втупився в двері, за якими вона зникла. Анте Стоїчков, зручніше влаштувавшись у кріслі, примружив очі і, здавалося, задрімав, проте легке смикання повік свідчило, що він нервує. Аліса встала з ліжка й повільно пройшлася по кімнаті. Стен нишком супроводжував дівчину поглядом , аж поки спіймав себе на тому, що намагається уявити її голою в ліжку. Засоромившись, він поспіхом відвів очі. Між ним та сестрою існувала домовленість, що він не чіпатиме її подруг, і Стен намагався додержуватися своєї обіцянки. Щоправда, іноді він не міг себе стримати — та тільки не цього разу. Аліса була для Маріки більше ніж просто подругою. Набагато більше, хай їй грець…

Хвилин за п’ять Маріка повернулася. Стен відразу помітив, що сестра має дивний вигляд: вона була не те що схвильована, а радше збита з пантелику. Маріка мовчки підійшла до ліжка й сіла на своє попереднє місце. Аліса знову вмостилася поруч неї.

— Ну? — запитав Стоїчков, розплющивши очі.

— Лист справді дуже особистий, — відповіла Маріка. — Але ви мали рацію: наприкінці є дещо важливе для нас.

— А саме?

Якийсь час вона в задумі роздивлялася свої гарно доглянуті нігті. Потім поклала руки на коліна й нерішуче мовила:

— Навіть не знаю, з чого почати. Якщо зовсім не торкатись особистого, то… Словом, новини для нас заспокійливі. Послідовники не пов’язують з нами зникнення Кейта і Джейн.