Розділ «Частина перша КОНОРИ»

— Це ж непристой… — Тут Стен осікся. — Але стривай! Як ти тут опинилася? Я вже цілу годину чекаю в твоїй спальні, і ти не могла… — Він знову замовк і втупився поглядом у ґобелен. — Хай йому чорт! Невже?…

Стен відсунув сестру вбік, підступив до ґобелена, відхилив його й торкнувся долонею до зовнішнього контуру. Маріка похнюпилася. Останній шанс ще якось викрутитися, не розкриваючи таємниці порталу, було втрачено. Вона сама його згаяла, розгубившись.

„А бодай мене покорчило!“ — подумки вилаялася Маріка. — „Треба було влаштувати істерику, відволікти його увагу. А тепер… Усе, гаплик!“

Брат, хоч і чекав на неї в спальні, не відчув, як портал працював, бо спеціально не прислуховувався. Також він жодним магічним чином не міг визначити, коли востаннє ним користувалися, оскільки не мав до нього доступу. А Маріка вміла переконливо брехати і, напевно, змогла б придушити в самому зародку братові підозри щодо порталу — якби не одна неприємна обставина. Під час переходу камені в арочній частині відчутно нагрівалися й охолонути ще не встигли.

— Отакої! — Стен прибрав руку з каменів, повернувся до Маріки, взяв її за підборіддя й пильно подивився їй в очі. — Хто налаштував на тебе портал?

— Ніхто. Я… я сама…

— Сама? — недовірливо перепитав брат. — Як це?

— Не знаю. Правда не знаю. Можливо, коли я була ще малою, мама частково налаштувала на мене портал, а я лише довела справу до кінця.

Стен гмикнув.

— Отак сюрприз!… І довго це триває?

Брехати не було сенсу, і Маріка чесно відповіла:

— Три роки. Вже понад три роки.

— Прокляття! — Стен до болю закусив губу.

Між ними запала прикра мовчанка. Маріка нервово шарпала ґудзик жакетки. Вона розуміла, що невдовзі Стен збереться на думках і влаштує їй справжнісінький допит. І коли вже так склалося, що він упіймав її на гарячому, то тепер не відступить, поки не доб’ється правди. То, може, сказати, що вона має коханця? Це саме те, чого брат очікує і так боїться почути…

— Відкривай, — глухо промовив Стен.

— Що?

— Портал відкривай, що ж іще. Ми разом підемо туди, де ти щойно була.

Маріка рішуче похитала головою:

— Ні, Стене. Вибач.

Сестрина впертість не на жарт розізлила його.