Розділ «Частина перша КОНОРИ»

— Ти відмовляєшся?!!

— Так. — Маріка поклала руки йому на плечі. — Ну, прошу, забудь про це. Повір, так буде краще для нас обох.

— Це мені вирішувати, як буде краще для нас обох, — сказав Стен і різко, майже грубо, відштовхнув від себе Маріку. — Востаннє тебе питаю: відкриєш портал?

— Ні.

— Ну, що ж… — Він відступив на крок і спрямував замислений погляд на ґобелен. Лише зараз Маріка помітила, який стомлений і розгублений вигляд у брата. Здавалося, за цю ніч він постаршав років на десять. Невже через неї? Та ні, навряд…

— Отже так, — після паузи заговорив Стен. — Сьогодні ж портал буде замуровано. Також я накажу забити двері кабінету, а ти негайно переселишся в інші покої.

Марічине серце впало. Як же вона буде без порталу? Що станеться з її батьком? Без її допомоги він… А втім, ні. Сер Генрі не залишиться без її допомоги. Тут, у Мишковичі, Маріка знайде доступ до порталу, і навіть не до одного. Попросить про послугу Боженку Корач, якій батьки ще з дванадцяти років дозволили користуватися порталом і яка за пару тамтешніх туфель погодиться покривати її. А можна звернутися до молодого Міха Чірича, трохи пококетувати з ним, і він буде ладен на все. І ще спадало на думку кілька варіантів. У будь-якому разі, Маріка зможе регулярно навідуватись у Норвік, зустрічатися з батьком у старовинній бібліотеці, проводити там лікувальні процедури…

Але це все. Їй не вдасться відлучатися надовго, її зустрічі з сером Генрі будуть короткими, а про зустрічі з Алісою взагалі можна забути… Ні, так не годиться! Зовсім не годиться…

— Будь ласка, братику, — заблагала Маріка. — Не треба цього робити. Ну, будь ласочка…

— Я так вирішив, сестро, — суворо відповів Стен. — Я твій старший брат і маю дбати про тебе. Я не можу допустити, щоб ти проводила ночі хтозна де… і хтозна з ким. — В останніх братових словах виразно вчувалася гіркота.

— А якщо… — несміливо почала Маріка. — Якщо я скажу тобі, якщо заприсягнуся, що в мене немає ніякого коханця. І не було. Тобі не конче вірити мені на слово. Запроси лікаря, хай перевірить, чи я незаймана. Або сам перевір — я не заперечую.

Стен був такий збентежений і шокований цією пропозицією, що його обличчя аж запашіло.

— Не верзи дурниць, Маріко! Ти ж чудово розумієш, що я цього не зроблю. Я дуже люблю тебе й поважаю, щоб так принижувати.

Відчувши під ногами хай і вельми хисткий, але хоч якийсь ґрунт, вона відразу перейшла в наступ:

— Якщо ти справді любиш і поважаєш мене, то мусиш мені довіряти. Коли я кажу тобі, що не вчинила нічого негідного, отже, так воно і є.

Цей арґумент трохи остудив Стенів запал. Він почухав потилицю й подивився собі під ноги.

— Але ж… Довіра має бути взаємною, сестричко. Якщо ти насправді… ну, розумієш, про що я… то чому не хочеш сказати, куди ходиш уночі? Погодься, це дуже підозріло. І твоє безсоромне вбрання… і все інше. Можливо, ти, сама про те не підозрюючи, сплуталася з поганими людьми. Я непокоюся за тебе.

— Не треба непокоїтись. Люди, з якими я, за твоїм висловом, сплуталася, достойні й шановані. А що ж до вбрання, то там, де я буваю, так одягаються всі порядні дівчата.

— Та де ж, урешті, ти буваєш? — вигукнув Стен. — У якому кінці світу порядні дівчата вдягаються як… як шльондри!

Маріка відчула: ще трохи — і брат знову вибухне. На кінчику язика в неї вертілося одне закляття, яке брат не зможе відбити і яке, не завдавши йому шкоди, хвилин на п’ять цілковито знерухомить його. Цього цілком вистачить, щоб знову відкрити портал і втекти до Норвіка. Звичайно, вона щодня зв’язуватиметься зі Стеном, надсилатиме йому повідомлення, що з нею все гаразд, але не стане повертатися, доки брат не перебіситься і не визнає за нею право на самостійне життя. А тим часом Маріка мешкатиме в сера Генрі, остаточно вилікує його, поверне йому сили та здоров’я. Крім того, щодня і щоночі вона буде з Алісою, їм більше не доведеться дорожити кожною хвилиною, вони матимуть удосталь часу одна для одної…