Розділ «Частина перша КОНОРИ»

Маріка вмить насторожилася:

— Навіщо він тобі?

Стен змучено посміхнувся:

— Не турбуйся, сестричко, я не збираюся зводити з ним рахунки. Правду кажучи, я давно був готовий до того, що в нас, можливо, різні батьки… — Він чи то зітхнув, чи то схлипнув. — А проте мені боляче. Як мама могла!…

— Вона не винна, братику. Серцю не накажеш.

Стен обійняв її за плечі й пригорнув до себе. Марічине волосся було шовковистим на дотик і п’янким на запах. „Якщо в нас різні батьки,“ — несподівано для самого себе подумав Стен, — „то чому не різні матері? Яка несправедливість!“

— Я це розумію, рідна. Шлюб наших… моїх батьків було вкладено за розрахунком. Хитромудра політична гра… Але мій батько дуже кохав нашу маму.

— На жаль, без взаємності, — сказала Маріка, міцніше притулившись до брата. — І він добре це знав. Думаю, він також знав, що я не його дочка. Однак завжди гарно до мене ставився, жодного разу не кривдив.

— Він душі в тобі не чув, — підтвердив Стен. — А той… твій справжній батько любить тебе?

— Він каже, що я повернула йому сенс життя. І я в це вірю… А чому ти питаєш?

— Хочу знати, чи можна на нього покластися.

— Звичайно, можна. Задля мене він ладен на все. Ми знайомі вже три роки, — Маріка мало не додала „тутешні“, — і для нього я найважливіша людина в світі. А що?

— Та от я думаю, — промовив Стен повільно й нерішуче. — Річ у тім, що потрібно надійне місце, де ти була б у безпеці, поки не скінчиться вся ця колотнеча довкола корони. Тітка Зарена пропонує забрати тебе до себе в Люблян, але там, як і в Мишковичі, вистачає імперських шпигунів. От якби я був упевнений, що твій батько зможе захистити тебе…

Маріка підвела голову і недовірливо поглянула на брата. Про таке вона й мріяти не сміла! Невже Стен справді над цим думає? Чи, може, в його словах криється якась пастка?…

— Ти серйозно, Стене?

— Дуже серйозно. — У брата був такий стурбований вираз обличчя, що всі Марічині підозри розвіялися. — Ти навіть не уявляєш, як усе серйозно. Скоро почнеться така буча, що й чортам гидко стане. Рада… — Стен запізніло прикусив язика.

— Я знаю про Раду Дванадцяти, — сказала Маріка. — І про тебе знаю. І про тітку Зарену. І що мама була в Раді, також знаю.

Стен розгублено похитав головою:

— Я вже нічому не дивуюся. Забагато сюрпризів для одного дня… Але як ти довідалася?

— Через мамин портал я можу вільно потрапити до Зали Дванадцяти, — пояснила Маріка. — Тільки не питай, як це вийшло, я уявлення не маю. Можу і квит — шлях для мене відкритий.