Розділ «Частина перша КОНОРИ»

— Саме так, — підтвердив Стоїчков.

— Але я нічого не чув про його план.

— І не міг чути, — озвалася п’ятдесятирічна Міла Танич із Влохії. — Перед твоїм обранням до Ради план Дункана було засекречено і тимчасово вилучено з архіву.

Стенове обличчя взялося рум’янцем обурення.

— Дуже мило, — промимрив він. — Що ж це виходить…

Стоїчков розчепив пальці й поплескав долонею по гладкій поверхні стола.

— Не гарячкуй, Стеніславе. Ми вчинили так задля твого ж добра. Якби ти ознайомився з планом Дункана відразу після твого обрання, то міг би дійти хибного висновку, що ми залучили тебе до свого кола лише заради втілення цього плану. Визнай, що попервах ти почувався незатишно в товаристві людей значно старших від тебе і тільки згодом набув упевненості в собі. Ти потрібен Раді безвідносно до будь-якого плану; потрібен так само, як і Флавіан. Ви — представники нового покоління Конорів, ви займаєте високе становище в суспільстві й маєте великий вплив як серед наших родичів, так і серед інших людей. Попри свою молодість, ви обоє — визнані лідери, і ваша активна участь у діяльності Ради життєво необхідна для всього нашого роду.

— Все це чудово, — сказав Флавіан. На відміну від Стена, який далеко не зразу освоївся в Раді, він з першого ж дня рвався в бій. — Та повернімося до плану Дункана. В чому він полягає?

— У встановлені влади Конорів над усім Західним Краєм, — відповів Стоїчков. — Власне, ідея не нова, до цього наш рід прагне вже давно, але Лодислав Шубич першим усвідомив усю глибину небезпеки, яку тягне за собою неконтрольоване сходження Конорів на владні вершини в Імперії. Так звані помірковані наївно пропонують не форсувати процес, інакше кажучи, пустити все самопливом: мовляв, врешті-решт настане день, коли більшість князів Імперії будуть Конорами, і тоді вже можна переходити до рішучих дій. З іншого боку, радикалам, — Стоїчков пильно подивився на Флавіана, — не терпиться чимшвидше розвалити Імперію, щоб на її руїнах створити державу Конорів.

— Імперія рано чи пізно розпадеться, — з запалом заперечив Флавіан, усівшись на свого улюбленого коника. — Ви самі себе обманюєте, вважаючи слованів єдиним народом. Я вже не кажу про те, що Західний Край населяють не одні лише словани.

— Твоя правда, — погодився Стоїчков, — розпад Імперії неминучий. Проте і для Конорів, і для простих людей буде краще, якщо вона не загине у вогні міжусобиць, а буде мирно розділена. Ви, радикали, занадто прямолінійні й нетерплячі… А втім, сліпота так званих поміркованих ще небезпечніша. Вони відмовляються зрозуміти, що їхні нащадки не стануть чекати, поки більшість князівств очолять Конори. Щойно відчувши свою силу, вони спробують захопити владу в Імперії, що неминуче призведе до війни. В жодному разі не можна допустити відкритого протистояння між Конорами та простими людьми, бо це обернеться великим лихом і для тих, і для інших.

— І що ж ви пропонуєте? — запитав Флавіан.

— План Дункана полягає в тому, щоб забезпечити появу в кожному регіоні впливового князя з нашого роду і створити передумови для майбутнього поділу Імперії на кілька королівств на чолі з королями-Конорами. Ми вже маємо князя Мишковицького і спадкоємців двох князівств — Істрії та Далмації. Крім того, у княгині Істрійської є три дочки, а в княгині Далмаційської — дві. Наразі ми шукаємо для них гідні пари серед старших княжих синів.

Жінка на ім’я Альса ствердно кивнула:

— Я вже маю на оці кілька кандидатур. Найперспективніша з них — онук князя Лакійського. Незабаром мають розпочатися офіційні переговори про заручини. — Вона звернула погляд на Флавіана. — Нам з тобою ще не випадало зустрічатись, але напевно ти чув про мене. Я Зарена Шубич, княгиня Істрійська. В Раді я посіла місце сестри.

— Радий нашому знайомству, пані Зарено, — чемно мовив Флавіан.

— Тільки не треба „пані“, — сказала княгиня. — Тут, у Раді, ми звертаємось один до одного просто на ім’я, часом додаємо „брат“ чи „сестра“, незважаючи на різницю в віці. Взагалі, за традицією слід використовувати імена дітей Конора-пращура, але ми рідко дотримуємося цього звичаю і, як правило, лише нашого Голову називаємо Дональдом.

— Зрозуміло, — відповів Флавіан, з цікавістю розглядаючи тітку Маріки та Стена.

Зарена Шубич нічим не нагадувала свою старшу сестру, блискучу красуню Ілону. Зовнішність у неї була найзвичайнісінька, і це геть спростовувало всі балачки про те, буцім старий хитрий лис Лодислав Шубич, чиє шляхетське походження було вельми сумнівним, зумів поріднитися одразу з двома могутніми князями лише завдяки неймовірній красі обох своїх доньок. Принаймні князь Далмаційський точно керувався іншими міркуваннями, коли вирішив стати зятем найзаможнішого купця півдня Імперії, старшини тамтешньої торгівельної ґільдії. Та хоч там як, а треба визнати, що Лодислав Шубич непогано попрацював задля втілення свого власного плану…

Тут Флавіанові спало на думку, що подальша реалізація цього плану неодмінно зачепить і Маріку, якій Рада шукатиме нареченого з-поміж князів Імперії або їхніх спадкоємців. Слідом за тим він згадав про своє нещодавнє відкриття і враз засумував.