Розділ сьомий Si vis pacem…[9]

Елі пирхнула:

— А що їм до цього…

На той час, коли дівчата одяглися й причепурилися, наші відвідувачі — інспектор Хашемі, його помічник у чині сержанта і високий молодий чоловік у цивільному, — вже знемагали від тривалого чекання. А ще їм було вкрай незатишно під колючими поглядами піхотинців, які, хоч і зачохлили свої лазерники, замінивши їх на шокери, все одно мали вельми грізний вигляд.

— Отже, панове, — промовив я. — Перед вами обидві молоді леді, яких я, за вашим твердженням, утримую проти їхньої волі.

— Це неправда, — запевнила Ліна.

— Маячня! — лаконічно оголосила Елі.

Інспектор Хашемі обережно, щоб не нервувати піхотинців, сунув руку до кишені і так само повільно видобув звідти дві фотографії. Подивився на них, потім на дівчат, відтак знову на знімки і кивнув:

— Схожі. — І запитливо поглянул на чоловіка в цивільному. — Пане консул, це вони?

— Так, — підтвердив той, — вони. Міс Елісон Тернер і міс Гелена Камінська.

— Точно?

— Та точно, точно, — нетерпляче озвалася Елі. — Якщо хочете, перевірте відбитки пальців. У пана консула напевно є всі наші біометричні дані. А ще ми можемо показати наші посвідчення службовців Ериданської Астроекспедиції. Щоправда, моє вже нечинне — тепер я мічман ВКС Ютланда, штатний пілот корвета „Оріон“.

Для консула це було несподіванкою:

— Справді, міс?

— Уявіть собі!

— І ви перебуваєте з капітаном Шнайдером з власної волі?

— Саме так.

— Тоді, може, ви брали участь у викраденні фрегата „Маріана“?

— Можливо, — зухвало відповіла Елі.

Інспектор зауважив:

— Згаданий фрегат нас не цікавить. Це питання давно вичерпано. Дуже прошу, не відхилятися від теми розмови. Отже, міс Тернер, ви заперечуєте твердження ваших батьків, що вас утримують силоміць?