Розділ четвертий „Оріон“

— Так, капітане. Не помилюсь, якщо скажу, що це шпигунський пристрій.

Лейтенант-командор Купер тихо вилаявся за моєю спиною. А навігатор Девіс вражено промовила:

— На нашому кораблі зрадник?!

— Боюся, вже не на нашому, — похмуро відповів я, не маючи ані найменших сумнівів щодо особи шпигуна. Його ім’я мені підказала інтуїція, грунтована на антипатії. — Лейтенанте Вінтерс, ви можете встановити, коли користувалися передавачем?

— Спробую, сер. Я підключуся до чіпу пам’яті і, можливо, навіть витягну звідти вміст останнього трафіку.

— Займайтеся, — кивнув я.

Щоб не відволікати Вінтерса від роботи, я сам викликав адмірала Сантьяго по окремому каналу, доповів йому про нашу знахідку і висловив припущення, що власником передавача був Гарсія, який скористався ним для зв’язку зі спільниками на лайнері, а потім викинув його у сміттєспалювач з цілковитою певністю, що замів усі сліди.

Помітно зблідлий Сантьяго збирався щось уточнити в моїй розповіді, але тут втрутився Вінтерс:

— Капітане, я розшифрував текст надісланого повідомлення! „Аруна, SL 20458914“. А інший передавач, з борту лайнера, підтвердив його отримання. Це катастрофа, сер!

Адмірал почув Вінтерсові слова й вибухнув прокльонами. Я ж лаявся подумки, клянучи на чім світ стоїть і Гарсію, що так підло втерся в батькову довіру, і самого батька, який утнув величезну дурницю, допустивши цього нікчему до участі в такій відповідальній операції, і адмірала Фаулера, що вирішив зрадити свої союзників… Хоча ні, збагнув я, Фаулер тут ні до чого. Він і так знав, де знаходиться Ютланд, йому не треба було надсилати шпигуна. Отже, Гарсія працював на когось іншого — можливих варіантів було чимало, а я знав недостатньо, щоб робити якісь певні висновки. Проте в одному нітрохи не сумнівався — а саме, в причетності до зради Гарсії…

— Сер, — звернувся я до Сантьяго, — ми мусимо перехопити лайнер.

— Так, мусимо, — погодився адмірал. — От тільки не знаємо, куди він летить. Уся ця секретність…

— Я маю на увазі трек, сер. Лайнер стартував менше години тому. Є велика ймовірність, що його трек ще зберігся.

Сантьяго приречено похитав своєю сивою головою. Він мав геть розгублений і пригнічений вигляд. По всьому було видно, що в нього глибокий шок. Давній і вірний батьків соратник у цій критичній ситуації виявився не на висоті. Зараз він, мабуть, уже уявляв, як доповідатиме про провал своєму верховному головнокомандувачу.

— Безнадійно, капітане Шнайдер. Втікачеві досить пірнути глибше тридцять шостого ступеня, щоб позбутися сліду. Або пройти поблизу однієї з зірок.

— Все це так, — сказав я. — Але лише в тому разі, якщо лайнером керує група зрадників, а це малоймовірно. Думаю, там, як і в нас, діяв одинак. — Про те, що шпигуном міг виявитися капітан лайнера, я вирішив не говорити. — Коротше, спробувати варто. Ви дозволяєте, адмірале?

— Гаразд, капітане, дійте, — байдуже погодився Сантьяго, явно зайнятий іншими думками. — Удачі вам.

— Дякую, сер. „Оріон“ зв’язок завершив.

6

Коли екран з зображенням адмірала згас, я подивився на підлеглих. Всі вони вже зайняли свої місця, наготувавшись виконувати мої команди. Перший пілот Купер, що сидів за пультом штурмана, відрапортував: