Розділ четвертий „Оріон“

— Дозволяю занурення.

— Є, сер!

— Флагман зв’язок завершив. Щосливого плавання, „Оріоне“.

— Дякую, флагмане. „Оріон“ зв’язок завершив. — Звичним жестом Ольсен ляснув долонею по поручню крісла. — Пілот Купер — запустити рушій у холостому режимі. Пілот Прайс — розпочати занурення.

— Рушій запущено, — доповів штурман.

— Починаю занурення, — повідомила оператор.

Далі все пішло як звичайно. Емітери розігріли довколишній вакуум до десяти в шістнадцятому ступені градусів, і корабель пірнув у апертуру. Навіть тут відчутно штормило, але для корвета з його трьома парами емітерів це була справжня дрібниця. Рудоволоса дівчина за пультом занурення діяла вміло, професійно й безпомилково. Вона рівно провела „Оріон“ через усю апертуру до верхніх шарів інсайду.

Тут на корабель налетів справжній шквал збуреної енергії вакууму. Наша „Маріана“ не встояла б під таким натиском, проте „Оріон“ тримався міцно й надійно, скидаючи енергетичні надлишки через усі шість своїх емітерів.

— Навігатор — передати штурману розрахований курс, — скомандував капітан Ольсен. — Штурман — малий уперед.

Корабель почав рух з мінімальною для інсайду швидкості — одного вузла, та поступово нарощував її, а оператор занурення дедалі глибше опускала „Оріон“ в інсайд. Вже через шість з половиною хвилин ми опинилися за десять астрономічних одиниць від зорі.

Я захоплювався діями своїх майбутніх підлеглих і водночас заздрив їм — як легко й невимушено вони вели корвет через аномальну зону. Мені так і кортіло попросити в Ольсена дозволу попрацювати за одним з пультів. У мене просто руки свербіли перевірити себе. Я був упевнений, що впораюся не гірше від ютландських пілотів…

— Занурення на десять у тридцять третій, — тим часом наказав капітан Ольсен. — Приготуватися до запуску рушія у форсованому режимі. — Тут він поглянув на мене: — Колего, ви не проти зайняти пост штурмана?

Я одразу збагнув, що тут не обійшлося без батька. Проте відмовитися було понад мої сили. Крім того, тим самим я продемонстрував би свою невпевненість перед людьми, якими невдовзі мені належало командувати.

— Нема проблем, — відповів я незворушно.

Ольсен тимчасово перебрав на себе контроль над ходовими системами.

— Пілоте Купер, поступіться місцем капітанові Шнайдеру.

Я влаштувався в кріслі за штурманським пультом, і Ольсен передав мені керування кораблем.

Оператор занурення відзвітувала:

— Глибина — десять у тридцять третій.

— Штурман, — розпорядився капітан, — перехід на форсаж.