TextBook До місця зустрічі з Гнатом я дістався за кілька хвилин. Трикутний майдан, ледве освітлений рожевим світильником на шпилі басейну, був порожній. Я оглянувся, нічого не розуміючи. Від стіни невисокого підстриженого чагарника відділилася тінь. Я з полегшенням рушив назустріч і раптом насторожився. Невисокий, тонкий, у всьому чорному чоловік нічим не нагадував Гната. Обличчя незнайомця в темряві я, хоч як і намагався, розгледіти одразу не зміг.
— Вітольд Сосновський? — спитав він тихо, з горловими інтонаціями.
— Так, — відповів я машинально. — А ви хто?
— Не впізнали? Я Зо Лі.
Серце у мене в грудях зупинилося, стало і жарко, і холодно водночас.
— А хіба не Гнат мене…
— Ні, викликав вас я, — Зо Лі злегка усміхнувся. — У мене до вас кілька запитань, чи не згодитеся відповісти на них?
— Та-а-к, звичайно… — пробурмотів я, а в самого завертілася лихоманкова карусель думок: “Що робити?! Затримати! Як? Приспати пильність, а потім… Подзвонити непомітно Гнату? Як це — непомітно? Дати сигнал у відділ? Поки там розберуться, в чім річ, од Зо Лі й сліду не лишиться… Що ж робити? Ну, і зустріч! Невже Зо Лі підстроїв її зумисне? А ти сумніваєшся? Звичайно, зумисне, адже Гнат не міг мене викликати — ніч же… І як я не здогадався? От влип! Що ж робити?”
— Сядемо, мабуть. — Зо Лі показав на лаву в підкові кущів. Ступав він зовсім безшумно, і це тривожило мене і змушувало йти так само тихо.
Ми сіли. У напівтемряві обличчя Зо Лі здавалося невиразним і пласким, як малюнок аквареллю, і не відчувалося в ньому ні погрози, ні напруги.
— Запитання перше: чи ціла документація “Суперхомо”?
“Що ж робити? Відповідати? О чорт! Ну і ситуація! Як же вчинити?..”
— Тобто як це ціла? — пробурмотів я. — Хіба ж не ви викрали з контейнерів знайдені документи?
— Що?! — здивовано вигукнув Зо Лі.
Я не повірив очам — обличчя в нього залишалося зовсім нерухомим, мовби сонним, але в голосі відчувалося непідробне хвилювання.
— Я викрав документи? — продовжив він здивовано, залишаючись непорушним. — Як це сталося?
— А що, ви не знаєте…
— Чесне слово, не знаю!
— Хто ж тоді викрав?
Зо Лі сидів прямий і безпристрасний, але голос його змінився, став уривчастим і хриплим:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Непрохані гості» автора Головачов Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВІТОЛЬД СОСНОВСЬКИЙ“ на сторінці 2. Приємного читання.