TextBook А сніг тим часом сипле все сильніше. Люди набивають ним мішки і щільно укріплюють барикади, поливаючи мішки водою з прозорих хрустких бутлів. Воду постійно підносять волонтери з навколишніх будівель. Самоорганізація дивовижна. Кожен обирає собі справу за покликом серця і включається у роботу.
«Потрібні добровольці до лікарні на Підвисоцького і до Олександрівської. Чергувати у травматологічних відділеннях. Менти забирають наших прямо з лікарняних палат. Потрібна фіксація, оповіщення і захист. Збір біля Поштамту. Максимальний перепост у соцмережах».
«Потрібні вантажні автомобілі, пікапи, все, чим можна возити покришки. Точка збору Михайлівська площа. Там є координатори. Точка прибуття ЦУМ. Треба укріплювати Лютеранську і Прорізну, бо кажуть, атакувати будуть і звідти. Максимальний перепост у мережах».
«Потрібні порожні мішки для будівельного сміття».
«Потрібен бензин».
«Потрібні наколінники».
«Потрібні лопати».
«Потрібні порожні пляшки і монтажна піна».
«Потрібне відпрацьоване машинне масло».
Коктейлі готують майже біля усіх наметів. Звичайний рецепт – дві третини бензину й одна третина відпрацьованого машинного масла. Потім у заповнену не до кінця пляшку вставляють шматок скрученого бинта, отвір закорковують чи заливають монтажною піною. Зрештою, у кожного намету свій рецепт. Готовий продукт складають у ящиках біля ларків «Морозиво». Один – неподалік метро «Хрещатик», інший – біля Прорізної. Основний пункт – ларьок біля виходу до Європейської площі.
– А ми ще додаємо трохи пінопласту, розчиненого в ацетоні. Це значно підвищує температуру горіння. Виходить майже напалм.
Митці на Барбакані теж відкрили коктейль-бар. Працюють творчо й плідно. Пляшок із сорок торохкотить у сумках.
– Допоможеш занести на Грушу?
Я киваю головою, і разом з Вансою, Семом, Митею та Шемотюком вирушаємо на передову. Митя налаштований рішуче.
– Я знаю прохід через інститут мовознавства на дах. У мене там мама працювала двадцять років. Аби пустили… Там з даху відкривається чудова позиція, з якої можна накрити беркутню згори. Або прямо з вікон…
– Небезпечно. Кажуть, там снайпери все тримають під контролем. Жизнєвського вбили кулею 7,62. Стріляли прицільно.
– Звідки?
– Думаю, що з того ж інституту мовознавства або із сусіднього будинку, там, де ремонт іде і звідки робітників погнали…
– Ви бачили, як беркутня над козаком знущалася?
– Де?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей » автора Мухарський А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відділення друге «Сувора українізація»“ на сторінці 32. Приємного читання.