Розділ «Відділення друге «Сувора українізація»»

Жебрає в лайні,

За батьків ошуканих,

За життя поламане

Буде мстити злодіям

Хлопець молодий.

ПРОГРАШ – «Два кольори»

Сплять кургани в темряві,

У ночі загублені,

І туман хитається

Сивий та густий,

«На работу нужную,

На дєла хорошіє»…

Вийшов у донецький степ

Хлопець молодий!

Вони прийшли як цунамі, як сарана, впали, як одна з великих кар єгипетських – ніхто до кінця не розумів масштабів і наслідків цього лиха. Комусь навіть здавалося, що в Україні, наче в Америці, склалася стала біполярна партійна система, де обидва боки врівноважують одне одного і спроможні до компромісу. Але не так сталося, як гадалося.

Вони – це «донецькі».

Назва досить умовна, бо прив’язка до конкретного регіону не є топонімічною константою. «Донецькі» – явище, скоріше, соціально-антропологічне, воно виокремило певний людський психотип, чиє становлення припадало на 90-ті роки минулого століття, а розквіт відбувся з приходом до влади донецьких олігархічних кланів та їхніх ставлеників.

«Донецький» – то синонім людини зі статками, але безумовно і безпросвітно пострадянської, інколи розумово обмеженої, з неповноцінною та неякісною освітою, вихованням, варварськими, часом делінквентними звичками, жаргоном, лексиконом, манерою поведінки тощо. В останні роки в соціумі навіть з’явився неологізм – «ти що, данєцкій», – коли йшлося про людину, котра порушує цивілізовані побутові та соціальні норми, вирізняється грубістю, невихованістю, яку часто компенсує підвищеним коефіцієнтом споживацької спроможності. «Бабкі рєшают усьо!» Серед ментальних рис цієї породи людей особливо виділялися… (написав це і сам розсміявся), «ментальні риси» – це від слова «мент», чи що?

А й справді, антропологічний тип мента для «данєцкого» є дуже розповсюдженим. Тривале перебування на державній службі накладає безумовний відбиток на антропологічні риси носія «донєцкой» ментальності, яку можна коротко охарактеризувати як – тупорилий хам.

Хоча трапляються і винятки.