Розділ «Відділення друге «Сувора українізація»»

Олександра, Віталіна, Вікторія, Ізабелла, Анжела,

І всіх вас, суки-бляді, що Шевченка забули… приведу!

Того вечора я допізна читав дітям казки. Потім ми трохи, вже вимкнувши світло, вовтузилися на ліжечках, і я, абсолютно щасливий, задрімав поруч із донечкою, занурившись носом в її пухке, пшеничне, щойно викупане волоссячко. Спав так міцно, що незчувся, як до кімнати зазирнула Анжела і, сівши навпроти, якийсь час дивилася на нашу сонну ідилію. Нарешті, поторсавши мене за плече, тихо проказала:

– Там вас розганяють…

– Куди? – я очманіло розплющив очі.

– Кажу, Майдан розганяють під три чорти.

– Що ти маєш на увазі?

– Щойно передали по п’ятому каналу, буцім площу оточив «Беркут». Пиздець підібрався непомітно…

Вона не ховала своєї зловтіхи, і переможні вогники блимали в її карих очах. Гордовито відкинула прядку волосся з обличчя і склала губки трубочкою. Мовляв: «І що тепер?»

Я підхопився з ліжка.

– Куди ти?

– Туди!

– Ти проміняєш оцих казкових дітей, оцей будинок, мене зрештою, на своїх сраних художників і друзів-пияків?

– Я йду туди за майбутнє оцих дітей.

– Ти ідіот?

– Мабуть, так.

– Щоб тобі там голову проломили, може, хоч тоді отямишся!

В ніч з 10-го на 11 грудня вдарив перший справжній мороз, градусів до дванадцяти, у повітрі кружляв лапатий сніг.

«Київ, вставай! Київ, вставай! Київ, вставай! – слухаю у машині по радіо пряму трансляцію п’ятого каналу. – Майдан оточено звідусіль. Щільні ряди силовиків стоять з боку Хрещатика, Інститутської та з боку Костьольної. Загальна кількість бійців сягає декількох тисяч. Судові виконавці зачитали вимоги до протестувальників, аби ті добровільно полишили периметр Майдану. Мітингарям лишають для відступу Хрещатик у бік Бессарабки, Прорізну та Богдана Хмельницького. Самооборона готується до штурму».

Піднявшись нагору Андріївським узвозом, я кинув машину на Десятинній і трохи шкутильгаючи (нога все ще боліла), пішки рушив на Майдан, страхаючись натрапити там на невиправну картину розгону.