Досить бути провінцією

- Ну шо ви! - почервонів Василь. - Мене дійсно відпустили, але не назовсім... і не капітан... Мені... е... е... вдалося домовитися з вартовим.

- Ну ви жук! - кинув услід Василеві пан Іван, провівши нашого героя поглядом, повним здивування і захоплення.

Вася ж, тільки-но він виліз з машини, шодуху кинувся до непоказних дверей на одному з внутрішніх дворів. А за кілька хвилин Степан Базарчи-шин, озираючись на всі боки та полегшено зітхаючи, вже замикав тремтячими руками замок на дверях Василевої камери. Для хвилювання в сержанта були всі підстави: капітан почав серйозно перейматися станом здоров'я бідолашного Василя, який уже півгодини не міг вибратися з туалету на повторний допит. А шойно, вже по повернені Васі, від Гострозуба надійшла вказівка, шоб сержант зачекав із Васею, бо в нього зараз буцімто важливі справи. У капітана, здається, були якісь неприємності: не встиг Базарчишин розпитати Василя про його пригоди, як зі свого кабінету вийшов похмурий і сконфужений шеф і пригніченим голосом наказав сержантові негайно відчинити двері Гауберової камери. Німеиь на той час уже зовсім змирився зі своєю гіркою долею і розтягнувся на лавиі, втупивши по-філософськи байдужий погляд у стелю.

- Гей, ти, чуєш, вставай, - гукнув йому Степан, відімкнувши двері.

Гаубер повільно піднявся з лавки і, обтріпавши костюм від пилу, понуро поплівся до виходу. Там він лиием в лиие зіткнувся з Гострозубом, який, опустивши додолу очі, надірваним голосом пробурмотів Гауберові вибачення за прикре непорозуміння, завдяки якому німиеві довелося скоштувати солоної юшки його професіоналізму.

- Я сподіваюсь, - крижаним тоном відповів Гаубер, переборовши в своїй душі першу хвилю радісних емоиій, шо здійнялася під впливом повідомлення про його несподіване визволення, - шо на українській землі подібні непорозуміння більше не повторяться.

- Принаймні з вами - ні, - із люб'язною усмішкою на вустах до них наспів Гауберів рятівник.

Пан Іван ше раз вибачився перед німием від імені українських властей за всі ті неприємності, яких зазнав він того дня у місті Лева. Вони, додав він, трапилися лише через надмірну ревність львівських правоохоронне у виконанні своїх службових обов'язків. Далі він показав Гауберові рукою в коридор, шо вів до виходу з райвідділу, пообіцявши йому негайну доставку в аеропорт. Гострозуб подивився услід Гауберові жалісливо-голодним поглядом, яким звичайно вовк проводжає ведмедя, шо забрав у нього з-під носа поживу. Потім, озирнувшись на Василеву камеру, капітан не своїм голосом заблагав:

- Ну, хоч цього мені залишіть для повторного допиту! Ви ж самі казали, шо це він розпочав бійку!

- иього? - перепитав пан Іван, із посмішкою глянувши на Васю, а далі, знову перевівши погляд на Гострозуба, категорично похитав головою: - Ні, цей теж піде з нами, ие - е... наш спеціальний агент.

Гострозуб, намалювавши на своєму обличчі люб'язну посмішку, шо однак більше скидалася на голодний вовчий оскал, провів їх усіх до дверей.

Після того, як "Сеат", жалібно виючи сиренами, зник за рогом будинку, він ше довго стояв на дворі, втупивши погляд у якусь невизначену точку. А потім чорний, мов хмара, повернувся до себе у кабінет, голосно грюкнувши дверима.

*******************************

Ностальгічно зітхнувши, Президент Федеративної Республіки Німеччина Роман Герцог відкинув у приємній втомі голову на спинку сидіння. Вже сидячи у літаку, він все ше перебував під впливом своїх останніх вражень на українській землі. І справді, офіційний обід, шо його дали батьки міста на честь їх неформального клубу в одному з передмість Львова, був з таких, шо забуваються нескоро. Власне кажучи, від початку до самого кінця, офіційним він був лише з назви, а насправді... Перед очима все ше сяяли своїми посмішками чорнобриві дівчата, які зустріли їх біля самого входу, поряд із старовиною дерев'яною кринииею. Прекрасні, наче лісові проліски, в своїх національних строях, вони, за народним звичаєм, злили їм на руки воду і подали вишивані рушники. У вухах ше досі бринів їх веселий сміх, а йому акомпанувала, тихо плешучись у дубовому відрі, прозора, мов кришталь, вода. Потім, на повні груди вдихаючи чисте лісове повітря, вони неквапливим кроком рушили по вкритій плиткою доріжиі. Зліва від них, наче змальований з картини, вився, тікаючи кудись у яскраво-зелену трав'яну далечінь, тин. А справа вабила око ціла галерея чепурних і охайних павільйонів, укритих зверху блискучою металочерепииею.

А як забути гіркуватий дим багаття і дратівливий запах кулешу, шо вони його по черзі перемішували в киплячому над вогнем чавунному казані. Навколо них у всій своїй красі, різнотрав'ї та різноквітті буяла українська весна, наповнюючи душу радістю, вселяючи в неї надію та непереборну жадобу до життя...

Ледь переступивши поріг затишної кімнатки, де мав відбутися їх бенкет, вони здивовано роздивлялися довкіл. Усе було так, ніби вони здійснили мандрівку в часі, у колі рівних, прибули на дружню здибанку до мисливського будиночка якогось гостинного європейського володаря.

А потім голосно дзвеніли кришталеві келихи, по-діловому иокали об тарілки срібні виделки і ножі, лилася дружня і невимушена розмова, немов з мішка сипалися жарти і сміх. Ніби вони знали один одного все життя, ніби не доводилося кожне їх слово перекладати насупленим і серйозним товмачам, на зразок його Пункта. За иим столом хотілося затриматися якомога довше, а кінеиь кінием, покинувши його, повернутися сюди ше й ше...

А ось ожили в пам'яті зворушливі сцени прощання у Львівському аеропорту... Заблищали сльози на очах Арпада Гьониа, коли він приймав з рук господаря зустрічі репродукцію ікони Юрія Змієборця... Знову вони міцно тиснули один одному на прошання руки, знову лунали гарячі слова подяки на адресу батьків міста...

Ще багато чого іншого пригадав би, піддавшись хвилі традиційної німецької сентиментальності, Президент, якби не повернув його до дійсності монотонний речитатив Пункта, шо саме заходився читати вголос якусь швейцарську газету. У ній було вмішено чималу статтю про видатні економічні досягнення України.

- У минулому році валовий національний продукт України скоротився на два проценти. В окремих галузях промисловості спад виробництва склав...