Розділ «Частина друга Графиня»

Катерина

– Я чула про цього чоловіка в Києві. Щось досить темна там історія була, мені казали, що його дружина заподіяла собі смерть, а син відмовився від нього, проте напевно сказати не можу, я якось не запам’ятала. – Пані похитала головою. – То ця людина вас викрала?

Катерина глибоко зітхнула.

– Так.

– І де він вас тримав?

– Я не знаю де, мене зв’язали, наділи на голову смердючого лантуха й повезли хтозна куди. Привезли на якийсь хутір, а сотник явився ввечері… страшна він людина.

Ірина Саввівна помовчала, замислившись, певне, про щось своє. Однак Катерина відчувала, що кортить їй запитати про щось іще, але вона не вважає це зручним. Катерина знала, про що хотіла запитати її свекруха, і чекала, і чомусь боялась цього запитання. Те, що сталося між нею та сотником, насамперед стосується її та Криштофа, але коли вже пані запитає, вона не зможе ухилитись від відповіді.

Й Ірина Саввівна запитала.

– А скажіть-но мені, Катерино, якщо я маю право це знати, цей сотник… він… він вас не скривдив?

Катерина прямо зустріла її погляд.

– Ні.

– То… вас врятували?

– Можна сказати й так, – тихо відповіла Катерина, пригадавши ту дивну, чорнооку Одарку, яка вивела її з хати й усадовила на коня. Що з нею зараз, із тією жінкою, яка висмикнула її з пазурів сотника, нехай заради себе, нехай не з жалю, а заради себе, але ж врятувала-таки її? Як покарав її сотник за це, чи не побив жорстоко?

– А Кирило поклявся вбити цього сотника, – замислено проказала пані Гнатовська, і чоло її спохмурніло. – Та ще Антуан, ну чого він туди помчав? Признаюся вам, Катерино, мене останнім часом непокоїть незрозумілий та дивний страх за Антуана. Воно, може, і не страх то, але якесь передчуття, не зовсім добре передчуття.

Принесли гарячу воду для Катерини, й Ірина Саввівна, пробачившись, вийшла з кімнати. Катерина поглянула їй услід трішки здивовано, бо не чекала від свекрухи такої відвертості. Не впускала вона її досі до свого серця та вже чи й упустить. Похитавши головою, Катерина поспішила позбутися своєї розірваної сукні, опустилась у гарячу воду й наказала Мотрі, яка застигла поряд із рушником:

– Можеш іти!

Мотря поклала рушника на стільчик і мовчки вислизнула геть, зиркнувши недобрим оком.

Потім Катерина, як та справжня пані, смачно попоїла, дивуючись, ізвідки ж узялась у неї та жага до їжі, потому здумала спуститись до вітальні, але через галасливих гостей, яких, схоже, мало обходило її зникнення, вирішила залишитись у своїх покоях і тут дочекатись повернення Криштофа. І чекала вона того його повернення, і боялася чомусь трішки. А ну ж як відмовиться він од неї, а ну ж як не повірить, що не встиг сотник торкнутись її жадібними пазурами? Вона ж того просто не витримає, не витримає відчуження Криштофа.

Даремно прочекала вона його того вечора. Криштоф не повернувся, і Катерина вперше зосталась у їхньому великому ліжку сама. І довго лежала без сну, сумуючи за чоловіком, і ця розкішна постіль здавалась їй холодною та незручною без тепла його великого тіла. Та то вона вже вередувала по-панянському, бо звикла засинати й не в таких розкошах, а на твердій долівці, бо намориться бувало так, що впаде, аби куди впасти, не помічаючи холодного долу під собою.

Уранці вона поснідала на самоті, бо що пані Гнатовська, що гості ще солодко спали. І знову сум охопив Катерину, бо ранки такі належали тільки їм із Криштофом, вони завжди снідали вдвох… він нахилявся раз по раз до неї, цілував і всміхався.

– Криштофе, – прошепотіла Катерина в тишу й відчула, як по щоці покотилась одинока сльоза суму.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Катерина » автора Гнатко Дарина на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга Графиня“ на сторінці 64. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи