TextBook – Пані Катерино! Пані Катерино!
Знайомий чоловічий голос, що лунав десь далеко, поступово наближався. Катерина покривилась, застогнала й розплющила очі. Скрізь заволоку туману побачила над собою лице управителя.
– Пані Катерино…
– Що зі мною?
Злотник нахмурився.
– А ви не пам’ятаєте?
Вона пам’ятала, на жаль, пам’ятала. І та пам’ять іще довго буде мучити ночами, приходити в жахливих снах, і не скоро ще вона позабуде гарячкувате дихання сотника та його руки, що били її зі звірячою силою.
Тремтячими неслухняними руками звела Катерина краї розірваної сорочки, коли Злотник відвернувся. Потім сіла.
Злотник торкнувся її руки.
– Ви зможете йти?
Катерина покривилась.
– Спробую.
Із його допомогою вона підвелась на ноги, але перед очима пливли рожеві кола, а ноги відмовлялися слухати.
Злотник відразу підхопив її на руки.
– Я понесу вас!
– Ні, не треба!
– Треба, – наполегливо заперечив управитель і поніс її в напрямку містка.
– А де… – хотіла була спитати Катерина, але Злотник випередив:
– Сотник? Утік, як шкідливий пес, тільки свитка замелькала. То він слабку жінку може бити, а чоловіка злякався. Та ще як я прокричав йому вслід, що пан Криштоф за це його зі світу зживе, живого місця не полишить…
– Господи, – Катерина застигла в міцних, жилавих руках Злотника. Що ж подумає про неї чоловік, як поставиться до того, що її мало не зґвалтував колишній наречений за селом? Чи не відверне його від неї цей випадок?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Катерина » автора Гнатко Дарина на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга Графиня“ на сторінці 20. Приємного читання.