І він замовк.
Не знаю, що там бачив Асахіро – ні я, ні Чен нічого до путя розібрати не могли. Напруга, що все наростала в мені з недавніх (чи давніх?) пір, змушувала мене бряжчати, як струна чангу, чекаючи дотику вмілих пальців чангіра, і я лише дивувався – чому ми гаємося, чому чекаємо, чому?!.
І запізніле розуміння обпалило мене полум’ям невидимого горна.
Усі вони – Тьмяні, Звитяжці, Заррахід, Но-дачі, Кунда Вонґ, Сай, Пояс Пустелі, Мудрий Чань-бо, вісімка метальних ножів зі спаленого села…
Усі вони – люди істини Батин, Кос, Асахіро Лі, Фаріза, Емрах іт-Башшар, Матінка Ци, вигоріла зсередини знахарка Ніру…
Усі вони чекали мого наказу.
Їхні долі, помисли й бажання, їхні шляхи – всіх і кожного окремо – як смуги сталі в спільному клинку, зійшлися до єдиного вістря, і вістрям цим волею випадку був я, Мейланьський Єдиноріг!
Не найстарший, не найдосвідченіший, не наймудріший – але можливості вибирати або сумніватися мені не лишили.
Живий, я калічу живі тіла; сталевий,
ти трощиш метал —
А отже, супроти своєї рідні кожен із нас повстав!..
Я вилетів із піхов, діти Ориджа одразу стали ближче; і земля навколо нас затремтіла.
8
Приблизно за сотню випадів від місця нашої стоянки й за дві сотні від пагорба, з якого мчали шулмуси, лежав величезний валун – брила вигладженого сонцем каменю в людський ріст.
Ось біля нього ми й зустрілися.
Зараз, коли я згадую про це, коли лава, що кипіла в мені, затягнулася попелом і настом часу, я розумію: доля ще до початку бою, до першого брязкоту й першої рани, засміялася своєму вдалому жарту й вигнулася від задоволення.
Ми, діти Кабіра, Мейланя, Харзи, вправні в безкровному мистецтві Бесід, ми збиралися вбивати без пощади й жалю; і водночас Шулма, що насувалася, воліла взяти нас живими!
Воістину: не хочеш жертвувати собою – не рвися вести Бесіди з долею…
Не рвися ще й тому, що опісля, за день або за багато років, у пам’яті не залишається зв’язної картини того, що сталося, а мовби шматок твого життя був недбало зім’ятий, пошматований і пущений за вітром. Кожну з Бесід свого життя я, якщо дуже захочу, можу згадати, причому докладно, а ось бій із дітьми Ориджа біля пісків Кулхан – не можу.
Так, уривки, уламки, відгомони… луна, пил, брязкіт, крики, стрибуча земля, скрегіт…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Шлях Меча» автора Олді Г.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга III Шулма“ на сторінці 9. Приємного читання.