Розділ сімнадцятий Поцілунок для Естер Шацької

— Забудьте. Вас візьмуть на кпини.

— Хіба батько не може вбити власну дитину? Світ жорстокий, пані Естер.

— Ви то кажете мені, пане Кошовий? Повірте, вей, повірте, пане Кошовий, з якими знаннями про людську ницість я живу на світі! Так, батько ладен убити дитину, я припускаю. Матері так само не всі святі.

— Естер багато знає, — підтвердив Шацький, поцмокавши губами. — Навіть мені розповідає не все. Береже нерви.

— Твої, — зауважила вона.

— Хіба я що? — розвів руками Йозеф.

— Ми з Шацьким пильно стежимо за цією історією. Бо все ж мій Йозеф вам допомагає, пане Кошовий. Тож я маю знати, в чому він заплутаний. І поясню, чому ви можете тепер і далі спати спокійно, — Естер вмостилася зручніше. — Ось візьміть хоча б нашого халамидника Шмуля, був би він нам здоровий. Свої вчинки він від усіх приховував. Тож коли меламед прийшов сюди навідати хворих та викрив брехню, то шокувало направду, пане Кошовий. Тепер скажіть, хіба пан Радомський не знав, ким є його донька, хай вона спочиває з миром?

У Климовій пам’яті спливла недавня розмова із паном Леоном за телятиною.

— Не помилюся, сказавши: тато знав про панну Агнелю навіть більше, ніж ми собі уявляємо.

— О! — Естер націлила пальця на стелю. — Його нічого не могло шокувати в такому разі! Батько не є рогатий муж!

— Е, до чого тут? — стрепенувся Шацький.

— Йой, мовчи! — відмахнулася Естер. — Зраджений чоловік зазвичай дізнається останнім. Так було споконвіку. Пан Леон напевне таким наївним чи дурним не був. Та слухайте, він же сам розбестив власну доньку!

Йозеф знову хотів щось вставити, та дружина зупинила його жестом.

— Ціхо, Шацький! Я не про ту розбещеність кажу! Але власний автомобіль для молодої панни — то, я вважаю, розбещеність!

— Хто б сперечався, — сказав Кошовий. — І ви праві, пані Естер. Батько розумів усе і готувався до трагічного фіналу. Яким би він не став. Зрештою, панна Агнеля могла розбитися на смерть, не впоравшись із автомобільним кермом. Не конче йдеться про навмисне вбивство. Ви мене переконали. Припущення, що пан Радомський — убивця, не має підстав.

Пані Шацьку вже важко було спинити.

— Пане Кошовий, ви б самі могли до того додуматися! Панна Агнешка багато чого зі свого життя не афішувала. Але й ми з Шацьким так само не все афішуємо, як і всяка притомна людина. Тільки ж для тих, хто її знав, панна нікого з себе не вдавала!

— Чекайте, зовсім заплутався. Що ви хочете сказати?

— Не носила масок, пане Кошовий. Була тим, ким була. Й не вдавала з себе іншу особу, якою дуже хотіла бути.

Віко смикнулося сильніше, ніж завжди.