TextBook Вйо!..
Вйо!!.
Вйо!!!
А тим часом у Самборі осиротіла бабця Софія (без Маринки їй наче сонечко зайшло) тяжко переймалася, що так і не повідала своїй вихованці останню казочку. Скільки вона повідала воєводиній дочці, а останньої так і не розповіла.
Ось вона, нерозказана казочка баби Софії Маринці, цариці московській:
«Жила-була одна лисичка. Якось захотілося їй солоденького. «Піти, — каже, — до бджіл похазяйнувати».
Пішла на пасіку та так любесенько перед вуликом сіла та лапку туди й засунула, щоби медку дістати. А бджоли того й не злюбили — як шугнуть з вулика, як кинуться на лисичку! Ех, як вона дременула тоді з пасіки!.. Утікає, тільки носом крутить та на бджіл нарікає:
«Ой, божечку мій! Який же то мед солодкий, а які ж то бджоли гіркі!»
І що б то, здавалося, за казочка простесенька й наївна, а бач, побивалася бабця Софія, що не розповіла її наостанку Маринці.
Але Маринка пам’ятала інше. Те, що казали давні латиняни:
— Аут цезар, аут нігіль!
АБО ЦЕЗАР, АБО НІЧОГО!..
Але ж, батечку мій! Який же то справді мед солодкий і які ж то справді бджоли гіркі!..
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Марина — цариця московська» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Повість перша. Самбір. У замку королівського старости“ на сторінці 59. Приємного читання.