TextBook Слово «смута» мовби аж симпатичне. Принаймні звичне нам. Принаймні у першому значенні — смуток, сум, журба... — кого вони не відвідували, на кого не находили?! А «журба» ще й поетичне слово. Згадаймо хоча б знамениту українську пісню Леоніда Глібова «Стоїть гора високая...»:
...Журюся й я над річкою...
Біжить вона, шумить.
А в мене бідне серденько
І мліє, і болить.
Ой річенько, голубонько!
Як хвилечки твої,
Пробігли дні щасливії
І радощі мої!
До тебе, люба річенько,
Ще вернеться весна,
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!
Чи не правда, мила й зворушлива журба? Себто смуток, смута...
Правда, «смута» — це ще й невеселий, важкий настрій, викликаний горем, невдачею і т. ін.
Це вже далебі гірше, принаймні тут (усе, що викликане горем, невдачею) поезії немає.
Але ще гірше друге його значення: смута — заколот, заворушення, безпорядки, незгоди, розбрат, чвари — яка вже тут поезія!
Правда, воно подається (друге значення) з позначкою: «застаріле».
Гай-гай! Звідколи це чвари-розбрати — особливо в нашій Україні, особливо серед політиків та їм подібним — стали застарілими?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Марина — цариця московська» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Повість четверта. «Моя пташко любименька, вір мені, моє серце, коханнячко моє...»“ на сторінці 1. Приємного читання.