Розділ «LAUDATIO. PARS V»

Новендіалія

— Ліквідація свідчень, — розщедрився на стисле пояснення Юр.

Аж і справді — чому лише він раніше про це не подумав? Якби лише «підривники» знали, що вороги їхні так близько, то не зневажили би шансом спекатися доброї частки Магістрату. А коли не подбали про те, значить, мали до виконання якусь іншу задачу. Larvati зі своїми друзяками, отже, був хіба маневром для відтягнення уваги…

— Але ж чекайте! — заскочений прикрим здогадом, Фелікс забув навіть про свою кривду. — Це ж значить, що вміст лабораторії був для них настільки важливим, що вони, не вагаючись, «здали» нам свого larvati?

Мора скептично хитнула головою.

— Не збагну… Що ж такого нового для нас в анімулах? Таке робилося раніше — ти ж пам’ятаєш, Вітію?

Ой, ліпше б вона цього не поминала, гірко пошкодував квестор.

— Пам’ятаю. І забув би, так не можу…

— Ну! — Мора, здається, нічого й не помітила у своєму завзятті. — А це значить — що? Це значить, у лабораторії було ще дещо — чого ви, панове, не помітили!

Вітій зиркнув на Горгана. Той лаконічно вигнув брову. Квесторові захотілося чомусь почати виправдовуватися: часу було обмаль, зі світла — самий ліхтарик… Але ж вона і сама чудово це розуміє! Перед ким хвоста розпустити пнешся, старий ти павичу?

— Замало інформації, — втрутившись, порятував його від стидовиська Горган. — Ми мусимо знати, що шукаємо.

Мора зітхнула. Тепер уже їй бракувало аргументів.

— Немає інформації, значить треба її роздобути, — підсумував Вітій. — Які в нас є зачіпки?

— Рештки лабораторії, — скривившись, пригадав Фелікс. — Коли, звісно, Шафраник сумлінно розгребе завали… Вибухівка, знов-таки, не з пустого ж місця намалювалася…

Вітій кивнув, тоді глянув на Мору — вона зосереджено катала ручку по стільниці, мовби не важачись здійняти голос.

— Ну? — підштовхнув її квестор.

— Діти… — стиха проказала вона.

Квестор ледь не охнув. Дійсно…

— Для виготовлення анімул, — пояснила Мора, ніби в тім справді була потреба, — треба перевірити, чи не зникали останнім часом діти від двох до дванадцяти. Як пощастить, то в поліції можуть бути вже якісь напрацювання.

— Є іще одне… — долучився Фелікс. — Але це залежить від того, як добре почуватиметься Луччина знахідка. Коли він отямиться, то зможе показати того, хто поїв його «умброю».

— А він отямиться? — зиркнув на Горгана квестор.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Новендіалія» автора Соколян М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „LAUDATIO. PARS V“ на сторінці 12. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи