Розділ «Леонід Кононович Пекельний звіздар»

—. Не одставай! — гукнув Козуб та й зупинився.

Наддав Івась кроку та як ступнув убік — так і пішла нога у багно.

— А-а-а! — зойкнув він.

Потягло його болото, похитнувся світ перед ним, і був би повалився він у воду, та характерник метнувся назад і вхопив його за плече. Витяг на стежку та й каже:

— Оцеє і є найгірше місце на болоті… Тримайся за два кроки й не одставай!

Гахнув грім над головою, і на мить видно стало, як удень.

— Гайда, гайда!.. — каже характерник.

Рушили вони вперед, а вітрюган як налетить — просто з ніг валяє! Брьохається Івась у болоті, мацає тичкою дно і вже сам не знає, на якому він світі. Пройшли вони трохи, коли ж у темряві то тут, то там почали загорятися голубі світельця.

— Не дивися, то нечиста сила! — каже характерник. Та руку підняв і накреслив у повітрі Дажбожий знак. — Ану геть звідціля, чортові душі! Найменням Коштрубовим вас заклинаю — згиньте!

Заскиглило у пітьмі, й побачив Івась, як шугонула по воді зграйка дитинчат із палаючими віхтями в руках. Очі їхні були червоні, мов жаруки, а замість ніг — курячі лапи.

— Бачив я вже таке! — каже Івась. — У підземеллі заманило воно мене до…

Та й не доказав — ляснув його характерник по губах.

— Не промовляй тут її наймення, а то лихо нам буде! — каже Йвасеві.

Як щезли огники, то перейшли вони відкриту місцину і зайшли у плавні. Знову вдарила блискавиця, і побачив Івась попереду стару вербу.

— Отам воно, теє городище!.. — каже характерник. — Ще трохи — і вийдемо з багви.

Брьохалися вони, брьохалися в гущині, коли ж почув Івась під ногами піщане дно, а попереду вздрів невисокий пагорб, де росла одним-одна верба. Як вийшли вони на ту гору, то й попадали додолу, так зморилися. Врешті Козуб сів, скинув чоботи й повиливав із них воду.

— А нехай йому всячина! — каже. — Тут і вдень ходити недобре, а що вже поночі!..

Лежить Івась і тільки зіпає — геть вибився з моці.

— Ну, вставай! — каже йому характерник.

Вийшли вони на городище та й стали посередині. Вітрюган свистить та завиває, а як свіне блискавиця, то бачить Івась якісь горбки кругом, ями і залишки земляних валів.