TextBook Водяник ляснув у долоні.
— Киш, бісові діти! Се русалки, мої служниці… Почули живу душу та й припливли.
— А я чув, що вони біля річок та озер живуть! — каже Івась.
— То неправда, — каже водяник. — Випускаю я їх лише на Зелені Святки, щоб побігали в житі та показилися. Боронь Боже тоді в поле виходити, а то залоскочуть!
— Нічого, — каже Івась, — мене Оберіг хоронить від напасти!
— А мені не покажеш?.. — питає водяник.
Потяг Івась за поворозки та й дістав камінну ляльку. Як упало на неї світло, то сяйнула вона блідим відкидом, а потім побігли по ній од верху до низу барвисті блищики.
— Слава тобі, Трояне, — каже водяник, — що сподобивсь я ще раз уздріти образ пречистої Лади!
— То ти вже бачив його колись? — питає малий козак.
— Як ходив Батько Дажбог по землі, мов простий чоловік, — каже водяник, — то на грудях у нього висів сей Оберіг. Така силу мав Оберіг, що скрізь, де проходив Троян, земля вдягалася зеленою травою, на полях виростало жито, а дерева зацвітали рясним квіттям… Гарна пора тоді була, певне, вже й не буде такої!
Озирнувся Івась.
— А що там зверху коїться, не знаєш?
— Пішли вже тії урвителі, — каже водяник. — Посідали на коней та й гаття!
— То можна й мені на білий світ вертатися? — питає Івась.
Підвівся водяник, і борода його заколивалася у жовтій сутіні.
— Що ж, — каже, — ходи здоровий… А доправлю я тебе прямісінько до хати, аби якої пригоди по дорозі скоїлося!
Вклонився Івась йому в пояс.
— Нехай береже тебе Дажбог і Матір Божа, Пречиста Лада, — каже водяникові. — Щоб не ти, то пропав би ні за цапову душу!
Як махнув рукою водяник, то підхопив Івася потік, закрутив та завертів, мов скіпку, та й поніс у темряву. Майнули зграї рибин, зілля підводне, корчомахи, тоді жбурнуло його переверть, засмоктало у якусь темну нору та й потягло; аж ось посвітліло увіччю, а потім якась сила пхнула його вперед — і вилетів він головою сторч та й гепнув на землю.
Озирнувся Івась, а він біля криниці сидить. Видніє на кручі характерникова хата й січове передмістя внизу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пекельний звіздар» автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Леонід Кононович Пекельний звіздар“ на сторінці 72. Приємного читання.