Розділ «Частина III Провісниця»

— Ти рилася в моїх паперах?! — вибухає Ярка.

Віра робить невиразний жест — мовляв, розумій, як хочеш.

— Негарно усе це звучатиме, хіба ні? Особливо з огляду на ваші гасла щодо відповідального материнства… А тут — відвідини абортарію… Ай-яй-яй.

Ярка робить глибокий вдих і насилу опановує бажання вчепитися Вірі в коси.

— Дарма ти так думаєш. Для компанії це нічого не важить.

— Ну, може, — гмукає Віра. — Зараз тим нікого не здивуєш. Але це важить для тебе, ні? Я ж тебе знаю! Ти завжди старалася, аби твої пригоди далі спальні не йшли.

Ярка змушена кивнути.

— Так. Але це моя справа, тільки моя. Що ти за це хочеш?

Віра всміхається переможно, розправляючи плечі.

— Тендер.

— Здуріла? Я не маю такого впливу на шефа.

Асистентка Шмака всміхається змовницьки.

— Але ти могла би трохи… спізнитися з подачею заявки. Ніхто не дізнається. Просто… ви не виграєте. Таке ж буває, ні?

Тремтячими пальцями Ярка підносить кухлика до вуст. Кави лишилося на денці, і вона неймовірно, гидотно солодка.

— Іди геть, Кажанихо, — спроквола кидає вона.

— Зробиш? — уточнює Віра.

Не дивлячись на неї, Ярка киває.

Заявку вона і справді не встигає подати. Точніше, вона просто не приходить на призначену зустріч. Ввечері вони перетинаються з Вірою у готельному холі, і Ярка вдає, що вони незнайомі. Віра посміхається з розумінням. Ну і, звісно ж, із належним тріумфом.

Історія отримує своє продовження уже вдома, у Києві, за кілька тижнів після згаданих подій. Надворі холодно й похмуро, тож Ярка вирішує потішити себе гарячим вином і тістечками з «Репризи». Віра вривається до кав’ярні, наче банківський грабіжник, люта й розхристана.

— Немирович! — обурено виголошує вона, падаючи на стілець поряд із Яркою. — Що це означає?!