— Ну то може просто хтось поцупив ровера? — відігнавши раптовий пострах, пропонує версію.
— Може, — розчаровано зітхає Нестор. — Но чого було красти? Аби їздити вночі на пустир?
— На пустир?
— Та баба Федора бачила, — змовницьки шепоче краєзнавець, — якісь вогні на пустирі біля холмів. І дзвоник якраз тоді чули!
Розкішно, тішиться Ярка. Повний оберемок нісенітниць. Воно, звісно, і не з такого нині новини робляться, але все ж таки…
— А все ж таки, як гадаєте, — наполягає вона, — хто би міг Приймака того порішити? Таке, наче, не всі його тутки любили…
Нестор блимає загадково.
— Не всі, це правда. Но ви думаєте, його не шукали?
А і справді…
— А хто? Родичі?
— Родичі, — киває Нестор. — Саня, молодший брат… Ну тоді, хто іще? Толік з Приймаком в школі дружив, но тепер спився… Ще якісь Приймака друзі з города приїжджали — і то такі, звиняйте, гм… Та і міліція, ясне діло, шукала.
— Не знайшли? — зітхає Ярка.
— Не знайшли! — гордовито киває краєзнавець. — Зате гляньте, яка красота!
Дерева довкіл цвинтаря розступаються, мовби за чарівним велінням, і Нестор із гостею опиняються на вершечку похилого пагорба, звідки видніється вечірнє, молочне майже, плесо і жовта риска піщаної коси.
Ярка спиняється, заворожена краєвидом, рівно ж як і рейвахом у власних думках. Що ж це… привиди, вогні, дзвіночки… Як із цим, люди добрі, працювати?!
— «Отамо, на самому розі», — наспівно цитує Нестор, — «над морем, де вічно лютує сивий бурун…».
Сам ти — сивий бурун, пирхає до себе Ярка, — це ж треба такого наплести! Аж раптом погляд її спиняється на… е… на буруні просто посеред молочної гладіні. Чорна хвилька, а потім іще, іще одна!
— Що воно таке?
— Дельфіни! — радіє Нестор.
Попри тяжкі свої думи, Ярка раптом відчуває хвилю забутої дитячої втіхи. Ось ніби щойно пливли із татком на катері, наввипередки з чорноморськими дельфінами… І все було тоді чудово, усе було сповнене щастя. Про майбутнє не хотілося думати, про майбутнє хотілося тільки мріяти…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Серце гарпії» автора Соколян М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина II Передвістя“ на сторінці 12. Приємного читання.