Розділ «Том другий ЧУРИХ»

— Ні. Не скажу, що ми з верховним архіваріусом — близькі друзі… Але я спробую звести вас із ним. Якщо, звичайно, капітул Дозору не буде проти. І не треба мені дякувати! — Конрад жестом зупинив Рене, який побагрянів і почав задихатися від збудження. — Я ще нічого для вас не зробив. Почекайте результатів.

— Візьміть її.

Рене вимовив це так, немов розлучався з коханою.

— Хоча б на ніч. У вас вона буде в більшій безпеці. І потім… Я не хочу сьогодні бачити сни.

— Улещений вашою довірою, юначе, — барон не втримався і дозволив собі на йоту більше в’їдливості, ніж варто було. — Але я б порадив вам просто зняти медальйон і покласти поруч, на табурет.

— Візьміть, прошу вас!

«Зрештою, не такий уже й кошмар мені снився, — зітхнув фон Шмуц. — Хіба що наприкінці. З певної точки зору, це навіть цікаво…»

На жаль, аргументи не відзначалися переконливістю.

— Гаразд, я візьму. Вранці поверну.

— Храни вас Повзуча Благодать!

— Вам шкідливо нервуватися, юначе. Лягайте-но краще спати. У всіх нас видався тяжкий день. Хвала Вічному Мандрівцеві, він скінчився, і не так погано, як міг би. Добраніч.

Забравши свічку, барон залишив Чорного Аспіда наодинці зі здоровим сном.

SPATIUM XX

ТАЄМНИЦЯ, ЩО ВПАЛА З БАЛКОНА

або

СПОГАДИ ЕФРАЇМА КЛОФЕЛІНГА

Колись, давно-давно, Ефраїму Клофелінгу виповнилося тринадцять років.

Зараз у це важко повірити. Але клаповухий, незугарний, худий попри всі зусилля мами, бабусі й доброї куховарки Тільди, підліток, улюблений син духівника Бруно, теж не йняв би віри теревеням про старезного гросмейстера-некроманта. Фантазії язикатих брехунів-трубадурів — ось як іноді виглядає життя людське, якщо дивитися не ззовні, а зсередини, як в’язень з темниці чи пташеня з яйця. Між двома іпостасями — сором’язливим юнаком і товариським старцем — пролягла прірва; але саме в тринадцятий день народження виникла перша тріщина, перший розлам майбутньої безодні.

Втім, зрідка, дивлячись у вікно на озеро Тітікурамба й бачачи за озером лиховісні вежі Чуриха, Ефраїм мріяв, як одного разу, могутній і переможний, у всеозброєнні магії, він завоює гніздо жахливих некротів і зробить його справжньою колискою Високої Науки, що творить чудеса в ім’я життя на землі.

У долі є почуття гумору.