Розділ «Том другий ЧУРИХ»

І — що найнеймовірніше! — Наама Шавазі теж.

— Він завжди був грубіяном, — зауважила Сестра-Могильщиця, й Анрі не стала розпитувати, звідки Наама знайома з головою Тихого Трибуналу. Мабуть, добро разом творили. — І жононенависником. Голубонько, що ви скажете про гостьовий статус? Я маю на увазі, для вас? Тимчасово, поки гроза вляжеться… Тузи обов’язково домовляться, рано чи пізно, а ми підтвердимо, що весь цей час ви чесно намагалися видряпати в нас блудного пана Мускулюса. І не ваша провина, що ми свято дотримувались закону гостинності. Ефраїмчик дасть свідчення, я напишу пояснювальну, стряпчий оформить належним чином, поставить печатку…

— Гонорар? — діловито поцікавився Терц.

— Подвійний. З преміальними та понаднормовими.

— Поставки судової земельки? Ексклюзивно для мене?

— Що?!

— Ех, хазяєчко! Усе б нічого, а тільки на всякого мудреця, самі розумієте… Коли суддівський у засідання йде, йому в кишеню треба земельки сипнути — зі свіжої могилки, по якій чарівник босоніж ходив. І тричі вичитати: «Всі питання на нашу користь!» Тоді будь-який вирок у тебе в кишені! То як щодо земельки?

— Зробимо, — завірила Сестра-Могильщиця. — Сама особисто босоніж пройдуся. Або Ефраїма пустимо гуляти. Потім хоч граблями гребіть! — Вона повернула чарівну голівку до вігіли. — Слово честі, дорогенька, я до вас із усією душею. Повернетеся назад у славі й силі. Ще дякуватимете.

Ось уже в чому-чому, а в цьому Анрі не сумнівалася.

— До речі, про ворожок… Ви за основним профілем хто? Піфія? Сивіла? Люміносернер?

— Мантиса. Факультет загальної мантики з відзнакою.

— М. н. к.?

— Так.

— Тема дисертата?

— «Бронтологічний аналіз гроз наприкінці весняного циклу».

— Кваліфікаційний атестат одержали до служби в Трибуналі?

— Атож… — несподівано для самої себе Анрі схлипнула.

— Ну-ну, любонько! — засмутився гросмейстер Ефраїм, намотавши на палець довгий локон. Пористий ніс мага ледь почервонів, виказуючи чутливу душу, схильну до співчуття. — Навіщо ж так! Повірте, ви ще побачите небо в діамантах! У вашому юному віці… Значить, кажете, мантиса?

Старий обмінявся поглядами із красунею-некроманткою.

— Як ви подивитеся, пані, якщо ми тимчасово залучимо вас із колегою Андреа до одного надзвичайно цікавого проекту? В обмін на гарантії?