Розділ «Том другий ЧУРИХ»

— …Пані, ваш прогноз?

— Фортеця в облозі, сум’яття в небесах, чоловік біля ложа породіллі… Приблизно п’ятдесят на п’ятдесят. Точніше сказати не можу.

— Не потрібно точніше. Це просто чудово, пані мантисо!

— Чому?

— Зовсім недавно в нас не було жодного шансу. А тепер — цілих півсотні! Приступимо. Часу дійсно обмаль. Ви допоможете мені?

— Вважатиму за честь, ваше чорнокнижництво. Що треба робити?

— Станьте тут і будьте готові. Ні, краще приляжте. Так, просто на землю. Ваша світлосте, візьміть мою мантію, скачайте і підкладіть сивілі під спину. Потім сядете біля ніг, щоб вона могла впертися…

— Навіщо? Це не я народжую, це Хендрика…

— Любонько, помовчіть. Хендрика заслабка. Будете забезпечувати родові зусилля…

— Що?

— Тужтеся за неї, а я створю передачу м’язових поштовхів на породіллю! Ага, води відійшли… Зарано, скажу я вам… Ну та це на краще, ми поспішаємо…

— Давайте я…

— Даруйте, юначе, але йдеться не про гнилий зуб. Нам з вами краще мовчки виконувати накази гросмейстера. Він знає, що робить.

— Сподіваюся, що знає…

— Ах’нуар рабайард ауксиліум віта дхаммунг! Віталіз у нормі, серцебиття… Розганяю процес… mobilis in mobile… Р’янна корпорис дзетта маддух! Добре, тепер стабілізація при прискоренні…

— Я тримаю екстерн-форму. Робіть розподіл.

— Дякую, любонько, але побережіть сили. Вони вам ще знадобляться. Цервікальний канал розширений… Півтора пальця за ділянку внутрішнього зіва… Мало! Мало! У неї вузький таз… Пішла фаза вигнання…

— Овал Небес!.. Як боляче…

— А ви як думали?! Нічого, доведеться самій родити, будете знати заздалегідь…

— Тітонька Есфірь казала, що при пологах кістки таза розходяться…