TextBook Піднебіння — черепиця, велика й кругла.
Морда — старий-пустельник, весь у зморшках…»
Трактат «Са-пей: страж гробниць», розділ «Чистота крові».
У Реттії про са-пеїв знали мало.
Чутки, плітки, казки. Привезені зі сходу трактати: пишномовні, поетичні та малозрозумілі для цивілізованого читача. Робочі записи собаководів Пергамбада, що межує з Ла-Лангом, — написані таємною мовою, де кожна метафора — перевертень. Епос, що описує пригоди Кращого-із-Людей, його загибель із наступним розчленуванням і страшною помстою Лю та Мейнян, коли віддані собаки дісталися до погубителів любимого пана. Особливо вражав фрагмент, де зубаті брат із сестрою, розірвавши ворогів на клапті, вирушили по їхні підлі душі в царство мертвих — щоб вічно ганяти мерзотників драговиною пекла.
Словом, безпросвітний туман, у якому шукач правди міг блукати все життя і навіть отримувати від цих мандрів задоволення.
Першого в Реттії пса на кличку Лю, запеклого звіра темно-рудої масті, завела собі Нана Серкис, бабуся Месропа Серкиса, тоді ще чоловіка молодого, вільного некролога за наймом, а не голови Тихого Трибуналу. Здаючи пса для в’язки, бо незабаром у королівстві з’явилася дюжина сук, дешевших, а тому доступних покупцям, Товстуха Нана серйозно поправила фінансове становище родини. Їй пропонували ціле багатство за щоденник, де було описано багаторічні спостереження за псом, але Нана відмовилася. Магістр планшетування, досвідчена заклинателька духів, вона добре розуміла небезпеку широкого розповсюдження са-пеїв.
І обстоювала заборону вільного продажу цих собак кому завгодно.
«Зараз, — писала Нана в „Реттійському Віснику“, що розповсюджується винятково в середовищі магів найвищої кваліфікації, — коли порода рідкісна в наших краях, коли дурні полюють із са-пеями на кабанів і мангуст, боягузи саджають псів на ланцюг для охорони житла, а окремі мерзотники використовують дивовижних собак для незаконних боїв і збагачення, ми повинні сказати рішуче „ні“ можливості допуску випадкових людей до таємних знань про породу».
Під випадковими людьми Товстуха Нана розуміла більшу частину Людства, включаючи багатьох своїх колег.
«Шия — холка буйвола; вітається малий підгрудок.
Пазурі — „залізні кліщі“, чорнувато-блакитнуваті.
Забарвлення — „стара іржа“ або „окалина“; шерсть тьмяна, блиск відсутній.
Очі — „сумний мигдаль“; можливе завертання повік при спробах побачити невидиме. Тому на двадцять перший день від народження повіки цуценяті необхідно підшити кістяною голкою й шовковою ниткою…»
Трактат «Са-пей: страж гробниць», розділ «Чистота крові».
CAPUT VII
«ВОРОЖИЛИ ВОРОЖБИТИ: „БУДЕШ, ХЛОПЧЕ, КРІПКО БИТИЙ!“ — СТО БІСІВ У ТВОЇ РЕБРА, ДОЛЕ МОЯ, НАЧЕ ЗЕБРА!..»
— Яке щастя, пані! Ви теж до нас? Прошу, прошу! Найкращий номер, щоправда, зайняв пан барон… Але для вас знайдуться чудові апартаменти! Залишитеся задоволені!
Амадей Вольфганг Трепчик-молодший сяяв новеньким бінаром.
— Фон Шмуц оселився в «Обителі героїв»?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Обитель героїв» автора Олді Г.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Том перший РЕТТІЯ“ на сторінці 82. Приємного читання.