Стало в Лісоруба три руки: дві залізні й одна рідна.
Важко зітхнувши, Анрі почала протискатися в третій еаш. Під контролем Фриди вона добиралася й до 5-го, але зараз навіть трійка давалася на превелику силу. Ефір загус до консистенції гарбузового суфле, посипаного тертим сиром флогістону. Доводилося чавити й розсовувати, збивати й перемішувати, поки попереду знову не зайнялася веселка аури. Вігіла відсапалася, відсунула дві фінальні завіси…
Димчасті волокна астрал-зв’язків були на місці. Однак, всупереч аксіомі Феррі, вони закручувалися не посолонь, а в протилежний бік! Спіраль вела туди, де ледве вгадувався хисткий ореол семантичного тіла, мерехтячи пучками псевдоасоціатів.
Ім’я, третій Супутник.
«Де там», — тверезо оцінила вігіла свої можливості.
І виринула на поверхню.
* * *— Кажуть, у ці подався… у сусунки. Які чорних кобелів до білого відмити хочуть. Тоді й зав’язав.
— На всіх кобелів мила не вистачить, — замислено пробурмотів барон. — Немає таких миловарень, щоб вистачило…
— Точно! — зрадів злодій, виловлюючи в підливі залишки кроля. — Прочухан завжди на макітру гнусив! Бачив я його днями: яким був, таким і лишився…
— Де? Коли?!
Питання зірвалися з уст барона швидше, ніж каскадні піроглобули вилітають із рук Просперо Кольрауна. Квіз відразу постарався загладити помилку:
— А сусунку з фартовими кузарями водитися не гріх?
— Нє-а, не гріх. Пішов Прочухан від сусунків. Зі стерновим їхнім поскавчав, і пішов. А бачив я його… — Гвоздило наморщив чоло, пригадуючи, — з тиждень тому! Тут, у Реттії. Він мене сам знайшов. Санчо кого хочеш знайде…
— Нащо? Він же в зав’язі?
— В зав’язі. А нашо… Я й сам путьом не втямив. Про руку мою розпитував. Пивцем почастував. І пішов. У всьому білому.
— Нащо йому твоя рука? — Конрад п’яно реготнув, підбираючись до сулії. — Украсти зібрався?
Гвоздило звів брови, ніби промацуючи поглядом пронозливого матросика.
— Ти мене за гофрена не візьмеш, як розповім?
— Не візьму, — пообіцяв чесний барон. — Я тебе поважаю. Ти сказав, як гвоздь забив!
— Знов казка про руку? — подав голос хлопчик зі скрині.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Обитель героїв» автора Олді Г.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Том перший РЕТТІЯ“ на сторінці 139. Приємного читання.