Розділ «Том перший РЕТТІЯ»

— Сволота! — тільки й сказав Етьєн Круасан, чаклун-подорожник, спробувавши заплутати блокатора Флавеля Листаря в трьох соснах. Грубо? Мабуть. Але чого не скажеш на п’ятий день блукання в лісі, оскільки «рябий ступор» через кашель посеред наговору перетворився на «рибу-штопор», закручуючи твої проїзні шляхи гвинтом!

— Ми повинні визнати, що шкірка від лимона здатна вирішально вплинути… — писав у рапорті десятник варти Костка Малець, звітуючи про провал операції із захоплення блокатора Ну ми Ґедзя. Точніше, рапорт строчив писар, облагороджуючи красним письменством чорну лайку десятника Костки, який послизнувся на рівному місці й відбив об бруківку куприк.

«Навряд чи я потягну профоса Дозору Сімох. А якщо профос не один…» — думав малефік Андреа Мускулюс рік тому, стоячи над незнайомим трупом у Фільчиному бору. І правильно думав.

Чи багато було блокаторів?

Ні. Небагато.

Капітул Дозору Сімох, навіть відчуваючи брак блокаторів, твердо знав: борони небо, щоб таких людей стало багато.

CAPUT X

«У ПОРТУ ДИВЛЮСЯ НА ФРЕГАТИ — ЯНГОЛАМ БИ ВАМ ДОПОМАГАТИ!..»

— У чому справа, Іридхаре?

— Посильний, ваша світлосте. Вимагає вас.

— Посильний?

— Так. У нього пакет. На ваше ім’я.

— Нехай увійде й зачитає.

— Вголос?

— Звісно, вголос.

На обличчі барона читалося болісне, жахливе відчуття deja vu. Дуже схожий вираз, тільки стократ сильніший, міцно окупував фізіономію нігтяря, що обслуговував його світлість. Анрі навіть почала побоюватися, що цирульник знепритомніє.

— А раптом там службові таємниці? — боязко пискнув нігтяр, смикнувши шпателем.

На щастя, шпатель не зачепив службового стигмата фон Шмуца.

— Ваша світлосте! Це я! Вони мене зат-тримують!

— Перестаньте ломитися, добродію! Тут приватна цирульня, а не бордель!