Розділ «Віталій Климчук Рутенія. Повернення відьми»

Правою ногою на поріг ступаю,

Своїм ворогам язик та очі одвертаю,

Щоб вони губами не плямкали,

Зубами на нас не клацали,

очима нас не бачили!

Золота скочив у коло, і друзів оточила блакитна напівпрозора стіна.

— Це їх трохи затримає, якщо раптом сюди увірвуться.

Ніби на підтвердження його слів, у двері загупали:

— Відчиніть! — почула Рутенія знайомий голос.

— Відчиніть, бо гірше буде!

— Висаджуйте двері!

Золота зважав на крики. Він став у центр кола, вийняв з-під поли три пляшечки і ніж, поклав усе це на землю, а сам став на коліна і звів догори руки:

Текло три ріки під калиновий міст:

Перва водяна, друга молочна, третя кривава;

Я водяну ізоп'ю,

а молочну споживу,

а криваву — спущу

На цих словах Золота випив дві пляшечки, схопив ножа і полоснув ним по руці. Кров полилася потоком, і він підніс третю пляшечку, наповнивши її своєю кров’ю вщерть. Після цього, похитуючись, підвівся:

Летів білий ворон із-за крутої гори,

Сів у сірого коня на крижі,