— Це мій батько звертався до вас по допомогу!
Всі мовчали.
— Мій батько давав слово, і я дотримаю його! — проказав він після мовчанки. — Я допоможу вам. Розказуйте.
— Гаразд. Слухай… — і Рутенія розповіла усе.
— Ми маємо єдиний вихід — дістатися до Суронжу і знайти Добровіна! І бажано — якомога швидше, — сказала вона, завершивши оповідь.
— Мушу поміркувати, — сказав Золота.
— Але ти ж зрозумів — допомагати нам небезпечно. На нас полює…
— Здогадуюся, хто! — перервав Віта зільник. — Визначений час прийшов, кожен мусить зробити вибір… — Здавалося, Золота у задумі звертається до себе самого. Згодом він струсонув головою, повертаючись до дійсності: — Я маю спосіб допровадити до Суронжу… але… спочатку поїмо…
Всі накинулися на їжу. Їли так, що аж за вухами лящало: це ж бо була перша людська їжа за кілька днів. Однак, трапеза тривала недовго, бо незабаром до кімнати влетіла перелякана служниця:
— Там… Озброєні люди!
Золота скочив з-за столу першим. Без зайвих питань всі кинулися за ним. Він повів їх униз.
— Певен — це ті бандити! — вигукнув біжучи Золота. — Ахруманові посіпаки!
— Він упізнав мене, все може бути! — задихаючись, промовила Рутенія.
Золота зупинився неочікувано, і Віт з Рутенією приплюснули його до дверей. Бось із Дзеванною встигли стишити хід. Виборсавшись з-під відьми і чугайстра, зільник відчинив важезні, оббиті залізом двері — відкрилася похмура кімната.
— Щоб чари спрацювали, я мушу переміщатися з вами, — сказав Золота.
Нагорі почувся шум. Тупіт ніг, крики, дзвін битого посуду.
28
Всі стали в коло, а Золота почав їх обходити:
Не сам я йду, чорним волом їду
Сухою гадиною поганяю,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Рутенія. Повернення відьми» автора Климчук Віталій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Віталій Климчук Рутенія. Повернення відьми“ на сторінці 64. Приємного читання.