TextBook — Так, але…
— Ми мусимо повністю довіряти один одному! Безоглядно! Чи можемо ми тобі довіряти? — подивилась вона у вічі злидневі.
— Можете! — вимовив він.
— А чи будеш ти довіряти нам? — спитала Дзеванна.
— Я… вам? — здивувався Бось. — А ти теж вмієш ставити питання, русалко! Я спробую…
26
Зникло бите каміння, неочікувані звуження і бридота на стінах. Було сухо, тихо і світло. Йшли повільно і обережно, дослухаючись до нових звуків.
— Ви чуєте? — стиха мовив Віт.
— Що? Я нічого не чую, — прошепотіла Дзеванна.
— Запах. Це запах коней! Ми вже близько.
— Обережніше, — шикнула Рута.
Хотілося вирватися з цього підземелля, вибігти на відкритий простір, розкинути руки і голосно кричати. А ще — впасти на зелену траву, зіжмакати її в руках і заснути. Днів на три-чотири. Та треба було триматися, тому вона стисла чугайстрову руку, і той відповів вдячним потиском.
Почулося шурхотіння — пробігло кілька щурів. Ще через кілька кроків вона почули стукіт, а потім над головою почулося іржання, яке перейшло у мирне рівне сопіння.
— Ми, здається, прийшли, — прошепотів Віт.
— Так, ми на місці, — погодилася Рутенія. — Тепер, мабуть, вгору? Хто перший?
— А ну ж бо я, — зголосився Бось, і, не чекаючи відповіді, поповз догори.
— Але… затримай його! Він же втече! — забувши про шепіт, вигукнув Віт.
— Ш-ш-ш, — зашипіли на нього з трьох боків Рута, Дзеванна та Бось згори.
Кілька хвилин минуло у напруженому мовчанні. Віт нервово стискав кулаки. Якщо Бось зрадить, їхня дорога закінчиться тут.
Раптом посипалася земля і долинув шепіт:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Рутенія. Повернення відьми» автора Климчук Віталій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Віталій Климчук Рутенія. Повернення відьми“ на сторінці 61. Приємного читання.