TextBook Ритм рве до танку. Коло прискорює оберти. Ритм прискорюється. Коло — за ним. Зникає відчуття ніг, рук. Вже нічого не видно. Вогнище — жовта пляма. Чужі руки на плечах — невагомі.
Там — там-там — там-там… Там — там-там — там-там…
Ритм прискорюється. Швидкість стає несамовита. Там — там-там — там-там! Там — там-там — там-там! Воїни ледве втримують коло, а музики рвуться далі, далі-далі, далі-далі…
Там — там-там — там-там… Там — там-там — там-там…
Щось живе народжується всередині. Тепле. Гаряче. Воно рветься назовні, воно хоче волі, хоче звільнення з клітки… Та ще рано…
Там — там-там — там-там…
Те, живе і гаряче, міцнішає. Збільшується. Росте з кожним ударом бубна. Воно первісне. Воно сильне. Воно люте. Воно не знає страху. Не знає жалю. Не знає нічого, крім волі!
Там — там-там — там-там…
Пора, пора-пора, пора-пора… І воно вибухає. Розриває груди. Розриває голову. Розриває тіло…
Коло розірвано, воїни лежать на землі. Знесилені й сильні. Безвільні й вільні водночас. Порожні й сповнені вірою у себе.
Музики замовкли, а серця б’ються у одному ритмі…
Там — там-там — там-там…
Полум’я розгоряється сильніше. Піднімається вище і вище. Вище хати, вище смерек, вище гір. Вогненний стовп з’єднує небо і землю. Сліпучий, палючий.
Воїни ж лежать довкруж того стовпа, і серця їхні б’ються в однаковому ритмі: там — там-там — там-там…
Полум’я згасає. Лише на місці розпаленої ватри — кілька напівзотлілих жарин. Та полум’я не зникло — воно увійшло у серця, наповнило тіла й душі по самі вінця.
Рутенія отямилась. Повільно підвелася, озирнулася.
Побачила воїнів, що так само, збираючись на силі, підводяться. Відчувала страшну слабкість і водночас готовність перевернути гори. Пошукала очима друзів. Знайшла Золоту, Віта. Подалі — стояв злидень. Згадала, він не був у танці. Відмовився. А ще перед тим щось казав… Що? Несила згадувати.
Друзі зібралися гуртом і пішли до хати, яку їм відвели для ночівлі.
Ніхто їх не перепиняв, ніхто нічого не питав — як і нікого з воїнів села. І не спитає. Бо те, що переживають воїни в аркані, можна лише відчути, пережити, але ніяк не пояснити.
21
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Рутенія. Повернення відьми» автора Климчук Віталій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Віталій Климчук Рутенія. Повернення відьми“ на сторінці 117. Приємного читання.