Розділ «Віталій Климчук Рутенія. Повернення відьми»

— Так. Навчився. Подолати зло навколо можна, лиш подолавши його в собі…

— Ну, а як же… як же… ну, там, кидатися вогнем, викликати Вихор Сили, читати думки ворога, бачити крізь стіни? — розчарувався Бось.

— Все це — зовні. Не варто ним захоплюватися. Це…

— Тим більше, нам ці сили не знадобляться. Ахруман слідкує, — перервала Рутенія чугайстра і злидня.

— Тут не відчує. У Мовчазних Горах забагато Сили. Забагато Природи. Ворон на цьому тлі нічого не розрізнить.

Стежка вела схилами, ярами, руслом висохлої річки, лісочками. Весь час доводилося то підніматися на верховини — тоді всі стишували ходу, то опускатися у долини і яри — тоді можна було дозволити собі швидкий темп і навіть пісні. Першим заспівав Золота — Бось усе допитувався, як зільники і відьмаки запам’ятовують стільки всього: й замовляння, й молитви, й обряди, й назви рослин і що з ними робити.

— Є чимало способів. Я вчився піснями. Слухай, як просто:

Прилетіла перепілонька

У зелену та дубрівоньку,

Прилетіла, зажурилася.

«Ой, зеленая ж дубрівонько,

Ой, бідная ти голівонько,

Що рано тебе спустошено!

Що рано тебе спустошено,

На траву-сіно покошено,

Зосталося лиш тройзіллячко.

Перше зіллячко — барвіночок,

Друге зіллячко — василечки,

Третє зіллячко — любисточок.»

— Це тройзілля, яке використовують в любовних чарах. Є такі відьми, їх яритницями кличуть. Вони все знають про ці чари.